50 навернень: Джон Прайдмор – шлях віри колишнього гангстера
Чи може гангстер, жорстокий, невіруючий, дуже успішний у кримінальному світі, покаятись, навернутись і стати ревним католиком, євангелізатором і місіонером? Про це розповідає наша чергова передача з рубрики про 50 навернень до католицької віри. Мова йде про Джона Прайдмора, колишнього горезвісного лондонського гангстера.
с. Лідія Короткова, СНДМ – Ватикан
Сідней, Австралія, липень 2008 року, ХХІІІ Всесвітній день молоді за участю Папи Венедикта ХVI. Коло пів мільйона молодих людей з усіх закутин світу вдивляються у високого кремезного чоловіка, що ділиться з ними своїм духовним досвідом. І то настільки незвичайним, що перехоплює дух. Адже він, Джон Прайдмор – це колишній лондонський гангстер, що був однією з головних фігур злочинного світу Лондона, його куртки були пошиті так, щоб в одній секунді вихопити з під поли мачете чи пістолет, а з кишень – кастети. Торгівля наркотиками, рекет та грабунки вчинили його багатим, дуже, дуже багатим…
А чотири роки перед тим, 2004 року, католицький примас Англії, кардинал Мерфі, в лондонському катедральному храмі урочисто обіймав у минулому горезвісного бандита, що стояв навколішки й просив благословення.
Книжки Праймора, за словами кардинала Мерфі, – це приголомшливе свідчення справжнього покаяння. Вони перекладені десятками мов світу та видані величезними тиражами. Це: «Від землі гангстерів до Обіцяної землі», «Божий вибивайло», «Подарунок Богородиці», «Ісус, мій Спаситель», «Євангелія від гангстера», «Подорож до свободи», а також численні CD та DVD. Він дав сотні інтерв’ю, безліч разів виступав на телебаченні, провів незліченну кількість конференцій та семінарів в усіх частинах світу, зустрічався з десятками тисяч ув’язаних за серйозні злочини. Крім того він заснував у Ірландії мирянську «Спільноту святого Патрика», в завдання якої входить євангелізація в парафіях, школах та інших навчальних закладах, а також проведення реколекцій.
Він живе в тій спільноті, нічого не заробляючи, а повністю покладаючись на Боже Провидіння.
Джонове дитинство
А тепер звернімось до слів самого Джона Праймора:
«Я народився в Іст-Енд, східній частині Лондона, що історично вважається неблагополучним районом убогих, емігрантів та переселенців. Мене охристили в католицькій Церкві, але я ніколи в житті не був у жодному храмі, ані не вчився в католицькій школі. В 10 років закінчилось моє спокійне дитинство: батьки вирішили розлучитись і сказали, що я мав вибрати з ким хочу жити, тобто вибрати, кого я більше люблю. А я любив і маму, і тата, тому не міг одного вибрати, а другого відкинути. І тоді в глибині свого серця я вирішив, що не буду більше нікого любити, аби ніхто більше не завдана мені такого болю.
Після розлучення моя мама захворіла на депресію, настільки глибоку, що її забрали до психіатричної лікарні. Я залишився з батьком, який одружився вдруге. В 11 років я почав красти та хуліганити, аби якось звернути на себе увагу. Моя мачуха вважала, що дітей треба виховувати стусанами, а батько був поліцаєм і за будь-яку провину не скупився на потиличники. В 13 років мене вперше затримала поліція, а в 15 років я вже опинився у в’язниці для неповнолітніх. Тоді я, залишивши навчання в школі, пішов з дому».
У кримінальному світі
«Мене ніхто не любив і я не любив нікого, а крадіжка стала моїм єдиним задоволенням. А звідти короткий шлях привів мене до алкоголю та наркотиків, включно з кокаїном. У 19 років я знову опинився у в’язниці, з якої вийшов опанований озлобленням на весь світ у переконанні, що якщо хочу щось здобути, то можу це завоювати тільки власними кулаками», – згадує Джон.
Хлопець почав свою, так би мовити, «кар’єру» в кримінальному світі, ставши вибивайлом у нічних клубах та сумнівних барах. Його помітили в середовищі лондонської організованої злочинності, він почав працювати для них, займаючись рекетом та шантажами, а згодом став, за його словами, «одним із них. «Торгівля наркотиками та організація азартних ігор забезпечували мені відповідний стиль життя: гроші, наркотики, красиві жінки, розкішна квартира в найдорожчому районі міста, спортивні автомашини… Мені здавалось, що цей мій світ був справжнім, але я не був щасливим, ніщо мене не задовольняло, не приносило радості. Одночасно я приглушував свою совість, бо в світі гангстерів чим більше хтось є жорстоким і розгнузданим, тим більше має, тим більше його будуть боятись і шанувати. І мене боялись…»
Шлях до прозріння
Одного вечора сталась подія, яка повність змінила Джонове життя. Біля одного з нічних клубів він дуже жорсткого побив одного чоловіка, розбивши йому голову. Кров і крики присутніх змусили Джона чим швидше втекти з місця події. Спочатку його не хвилювало те, що він, можливо, вбив людину. Він думав тільки про себе. Але прийшовши додому, почув у серці той голос, який ми всі добре знаємо, – голос совісті, голос Бога. До цього часу йому здавалось, що Бог – це тільки гарненька казочка для дітей, аби вони були слухняні, але в ту мить відчув, що Бог існує, не зважаючи, чи вірить він, чи ні. Це його злякало і зворушило до глибини душі.
«Я був бандитом, не раз відчував пістолет, прикладений до моєї голови, не раз отримував важкі поранення, але ота мить прозріння була найболючішою в моєму житті. Я повністю усвідомив, на кого я перетворився й відчув, що втрачаю Бога, хоч досі не вірив в Його існування. І вперше в житті з моїх уст вирвалась молитва, – благання, щоб Бог дав мені ще другу можливість, ще один шанс. До тієї хвилини я був переконаний, що нічого не вартую, що немає різниці, чи я житиму чи помру, але Господь наповнив мене Своєю безмежною любов’ю, я відчув, що Бог мене любить, незважаючи на всі жахливі речі, які скоїв у своєму житті».
Варто згадати, що того чоловіка, якого він поранив, вдалось врятувати від смерті.
Молитва матері
За словами Прайдмора, єдиною людиною віри, яку він знав, була його матір. І хоч він не спілкувався з нею вже багато років, поїхав до неї й признався, що з ним сталось. А мама розповіла, що молилась за нього кожного дня, а два тижні перед цією зустріччю, знаючи, на що перетворилось його життя, в розпачі з болем у серці просила в Ісуса, щоб забрав сина з цього світу, щоб він більше не був загрозою для інших і для себе самого.
«Ніколи не забуду тих сліз, які спливали по її обличчі, коли я сказав, що знайшов Бога! – розповів Джон. – Вітчим подарував мені невелику Біблію, першу в моєму житті, яка відразу розгорнулась на сторінках про блудного сина. І я зрозумів, що Господь мене завжди шукав,і ніколи б не перестав на мене чекати. Тому що я ніколи ще не переступив поріг храму, мама порадила мені піти до місцевого пароха. Той, вислухавши мене, порадив взяти участь у реколекціях, що саме мали починатись у приморському містечку. Я не мав поняття, що це таке реколекції, уявив собі, що це будуть приємні дні на пляжі, можливо, із спиртними напоями, і відразу згодився. Яким же було моє здивування, коли я побачив понад 200 молодих людей, наповнених такою радістю, якої я ще ніколи не зазнав. “Віддай мені своє зранене серце,” – такою була тема тих реколекцій! І коли священик говорив, що гріхи, які ми скоюємо, є раною в нашому серці, я, вперше в житті, вдивився в Розп’яття, й зрозумів, що Ісус взяв на Себе всі наші гріхи, навіть оті жахливі й потаємні, що Він помер за нас і за мене особисто. Моє серце переповнилось покаянням і радістю, якої я ще ніколи не зазнав».
Сльози покаяння
Джонові тоді було 27 років і він почав плакати, немов дитина. А після закінчення реколекцій, він звернувся до Пресвятої Богородиці: «Чого Твій Син бажає від мене?». І в глибині серця почув відповідь: «Іди до сповіді!».
Прайдмора охопив страх: протягом свого життя він порушив всі Божі заповіді і ніколи не сповідався, але відчув підтримку Божої Матері. Сповідь тривала понад годину: Джон щиро визнав усі свої гріхи, нічого не приховуючи. І плакав не тільки він, але й сповідник, відчуваючи Боже милосердя до блудного сина, якому сповідь повернула життя й дарувала свободу Божих дітей.
Життя, віддане Богові й Церкві
З того часу Джонове життя вже вкотре докорінно змінилося. Після повернення з реколекцій він негайно почав працювати в лондонських злочинних мікрорайонах, щоб допомогти молодим людям залишити кримінальний світ. Через кілька років він також особисто познайомився з Матір’ю Терезою з Калькутти. За його словами, «свята Тереза навчила мене як ще більше любити Бога та ближніх». Тепер колишній гангстер присвячує своє життя, «щоб нести надію іншим і показати їм, що якщо Бог може любити таку людину, якою я колись був, то Він по-справжньому любить усіх».
Як було згадано, Прайдморе проповідує Євангеліє в усьому світі з метою переказати свій досвід навернення та допомогти тим, які так, як і він колись, знайшли в своєму непереборні перешкоди, які тільки Бог може усунути.
