Дотик Слова. Персонажі в Євангелії від Марка (2)

Пропонуємо Вашій увазі роздуми над уривками з Євангелії від Марка у програмі, яку готує с. Тереза Безпалько, СНДМ. 

Оскільки у біблійні часи жінки відігравали важливу роль як у похоронних обрядах так і в похованнях, можна було сподіватися, що вони займуть чільне місце в оповіданнях про Страсті Христові. Євангелист Марко (подібно як і Матей у 26,6-13) розпочинає розповідь про страсті історією про одну анонімну жінку, яка помазує Ісуса, Який, у свою чергу, інтерпретує цю дію як приготування до поховання. Натомість у Четвертій Євангелії йдеться про жест помазання, який приписується Марії, сестрі Марти й Лазаря (Йо. 12,1-8). Під час глибшої застанови над текстом Мр. 14,3-9, спостерігаємо, що безмовність нікому незнаної жінки у домі Симона прокаженого є надзвичайно промовистою, бо ж дозволяє сповна промовляти Божому Слову. Її вчинок є не лише пророчим (приготування до похорону Сина Божого), а й виявом віри (визнання Ісуса як бідного і вмираючого в особі злиденних й вмираючих). Тож навіщо такої втрати мира, втрата життя? І хіба не досить відкрити посудину, чи є необхідність її розбивати? Якщо ж аромат є для того, щоб дарувати його Живому Богові, то для кого я витрачаю свою любов? У молитві плодами з попередніх lectio та meditatio, можливо, зайвими будуть слова. Тіло розп’ятого на хресті Ісуса – це розбита дорогоцінна посудина, з якої поширюється аромат любові Бога. Вилиймо перед Ним любов серця. Ісус достеменно розуміє його. Бо ж логіка світу йде всупереч логіці жертовної любові. Ворожість, неприхильність, нелюбов, як колись до жінки у Витанії, до Ісуса на хресті, є й сьогодні в серці тих, котрі не почуваються любленими. Споглядання є часом для розмови серця з серцем. І ті, котрі є на боці Бога, виливають видимий аромат невидимої Любові (2 Кор. 2,14-16).