У пошуках ceнсу. Богословські роздуми (11)

Після того, як попереднього разу ми разом з о. Іллею Броновським, ЧСВВ, роздумували про віру в людину, віру науковця в науку, і побачили, що як в першому, так і в другому випадку, віра полягає у впевненості в тому, що морок та невідомість, які містять в собі таємницю, просвітлені світлом, сьогодні переходимо до наступного кроку в напрямку віри в Бога. Говоримо про віру як про впевненість в тому, що існує невидиме буття.

Проте, звідки береться ця впевненість? Звідки береться в людині це бажання шукати Бога? Чому людина запитує себе чи існує Бог? Найшвидша відповідь на це питання є дуже простою: людина Богом пояснює всі досвіди життя, які не може осягнути своїм розумом. Проте ця відповідь не може задовільнити нас, оскільки людина, яка вдумливо та розумно ставиться до своєї віри, не буде легковажно і без необхідності використовувати Бога, щоб пояснити собі те, що Вона не розуміє. Для віруючої людини важливо усвідомлювати факт існування Бога і, базуючись на своєму досвіді, віруючий переконаний в тому, що з Богом можна ввійти у спілкування.