Слово, що оживляє. Біблійні роздуми (40)

У другому провіщенні своїх страстей Христос хоче пояснити учням значення перемоги над злом, яку він здійснить. Цей уривок показує, що Ісус, не є холодним і самотнім героєм, який може обійтися без усіх. Він відчуває потребу довіритися учням, відкрити найпотаємніші думки, які бентежать його серце в той момент. Однак, ніхто з учнів не розуміє серця і думок Ісуса. У той час як він каже, що віддасть себе в руки беззаконих, учні сперечаються про те, хто є найбільшим.  Ісус, здається, не заперечує прагнення учнів до першості. Однак Він перевертає їхню концепцію: першим є той, хто служить, а не той, хто командує. І щоб вони зрозуміли, що Він має на увазі, Він бере дитину, обіймає її і ставить посеред групи учнів. Цим жестом Він наче хоче показати, що саме у малих, беззахисних, слабких, бідних, хворих, тих, кого суспільство відкидає і відвертається, присутній Ісус, і навіть сам Отець. Роздуми над цим уривком пропонуємо послухати в рубриці, яку готує с. Емілія Вандич, СНДМ.