Папа: християни «без пам’яті» втрачають сіль життя і не зустрічають Ісуса
Alessandro Di Bussolo / о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан
Християнська пам’ять – це сіль життя, це «повертатись назад, щоб прямувати вперед». На переконання Глави Католицької Церкви, ми повинні пригадувати та роздумувати над першими моментами нашої зустрічі з Господом; повинні пам’ятати про тих, які нам передали дар віри; мусимо теж пам’ятати й закон любові, який Господь вписав у наших серцях. До цих роздумів Святішого Отця спонукав біблійний уривок, у якому святий апостол Павло повчає свого учня Тимотея, кажучи: «Пам’ятай про Ісуса Христа».
Пам’ятати, щоб прямувати вперед
На переконання Вселенського Архиєрея мова йде про повернення назад, тобто пригадування та роздумування над важливими подіями минулого задля того, щоб мати сили прямувати вперед у майбутнє. Християнська пам’ять – це завжди зустріч з Ісусом, адже ми повертаємось до моменту минулого, коли ми зустрілись з Господом, коли прийняли дар християнської віри.
Християнська пам’ять – це сіль життя
Як наголосив Папа, християнська пам’ять – це сіль життя, без якої неможливо прямувати вперед. Християни, які втратили пам’ять, втратили, воднораз, смак християнського життя і стали лише людьми, які виконують Божі Заповіді, але які не зустріли Ісуса Христа у своєму житті. А головне завдання, яке стоїть перед кожним християнином, – це зустріти на своєму християнському шляху Господа Ісуса.
Пам’ять про перші зустрічі з Ісусом
Далі Єпископ Риму виокремив три ситуації, коли ми зустрічаємо Христа, – в перших моментах, в наших предках та в Божому законі, – цитуючи при цьому Послання святого апостола Павла до Євреїв, де автор закликає пам’ятати про ті перші зустрічі з Господом, які відбулись після навернення. Кожен з нас у своєму житті, без сумніву, пережив подібні моменти, які стали вирішальними для нашого навернення; мова йде про моменти наближення Ісуса до нас, коли Він нам об’явився, коли настав переломний момент у нашому житті, коли ця зустріч з Христом посприяла зміні нашого життя. Ми маємо у серці такі моменти, слід лише їх пошукати. Пам’ять про ці події – це джерело на християнській дорозі, з якого ми черпаємо сили аби прямувати вперед.
Пам’ять про наших предків
За словами Папи, зустріч з Господом Богом також відбувається через пам’ять про наших предків, які навчили нас віри. Апостол Народів повчав святого Тимотея, що він повинен завжди пам’ятати про матір та бабцю, які передали йому дар віри. «Віру ми не отримали поштою, – підкреслив Єпископ Риму, – але її нам передали конкретні чоловіки та жінки». Слід запитувати себе про своє коріння, про те, чи ми пам’ятаємо про тих осіб, які своїм свідченням, своїм життям запалили у наших серцях вогник християнської віри. Тому, Папа закликає повертатись до своїх коренів, пам’ятати про своїх предків, які зробили нам великий дар – передали віру.
Пам’ять про Божий закон
Перша заповідь: «Слухай, Ізраїлю, Господь наш Бог». Закон – це жест любові Господа Бога, яким Він вказує нам шлях, йдучи яким ми не помилимось. Мова не йде про стисло юридичні норми, але про закон любові, який вписаний у наших серцях самим Господом Богом. Тому, заохотив Святіший Отець, кожен із нас повинен застановитись та запитати себе: «Чи я є вірний законові, чи пам’ятаю той закон, повторюю його?» Іноді, навіть богопосвячені особи мають трудність в тому, щоб повторити напам’ять Божі Заповіді.
А на закінчення Папа підсумував: «Пам’ятай про Ісуса Христа, Господа, Який прийшов, заплатив за тебе і Який вдруге прийде. Господь пам’яті, Господь надії». Кожен із нас повинен призадуматись над тим, чи ми пам’ятаємо ті перші моменти зустрічі з Христом, чи пам’ятаємо наших предків, які передали нам віру, чи пам’ятаємо Божий закон. А також призадуматись над тим, якою є наша надія. І нехай Господь допоможе нам у цій праці пам’яті та надії, побажав проповідник.
