Папа Франциск: молитва християнина повинна бути без гриму

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Сьогодні хочу згадати про сім’ї, які не можуть вийди з дому. Можливо, єдиним горизонтом, який вони мають, є балкон. Там всередині сім’я, з дітьми, підлітками, батьками: нехай вони зможуть знайти спосіб доброго спілкування, будування стосунків любові у сім’ї, нехай зуміють разом, у сім’ї, долати тривоги цього часу. Молімось за мир сімей сьогодні, у цей час кризи, та за креативність», – цими словами Папа Франциск розпочав ранкову Святу Месу у каплиці «Дому святої Марти» у Ватикані в суботу, 21 березня 2020 р., що транслювалась в прямому ефірі через Інтернет.

Заклик повернутись до Господа

У проповіді, коментуючи біблійні читання, запропоновані на це Євхаристійне богослужіння, Вселенський Архієрей підкреслив, що заклик вчорашніх читань, що спонукали повернутись до батьківського додому, до Отця, звучить також і в сьогоднішньому уривку з книги пророка Осії: «Ходіть, до Господа повернімся» (Ос. 6, 1). Довіра до Бога, надія на Нього, віра у те, що Він зцілить нас, що перев’яже наші рани, спонукає народ повернутись до Господа. Необхідно пам’ятати, що одним із способів віднайти Господа, а отже й повернутись до Нього, є молитва.

Зарозумілість у молитві

На переконання Глави Католицької Церкви, євангельською розповіддю про митаря та фарисея, які ввійшли до храму, аби помолитись, Господь навчає нас того, як потрібно молитись. Фарисей був зарозумілим: він прийшов до святині, аби розповісти Богові, якою доброю людиною він є, немовби кажучи до Господа: «Дивись, який я молодець; якщо Тобі щось буде потрібно, звертайся і я вирішу Твою проблему». Яка ж зарозумілість?! Мабуть він виконував усі приписи тогочасного Закону, постив, молився, робив все, що вимагалось численними приписами...

За словами Папи, ця історія нагадує нам дві інші біблійні розповіді. Спершу притчу про блудного сина, де старший брат також відзначався подібною поведінкою, адже дорікав батькові, мовляв дотримується всіх наказів, усіх батьківських настанов, але не удостоївся на жодне святкування, в той час, як для його блудного брата, який розтратив батьків маєток з блудницями, влаштовується святкова вечеря. А також про бідного Лазаря та безіменного багача, якого не хвилювала доля бідолахи, що лежав при його воротах. Як можемо зауважити, ті двоє, старший брат і безіменний багач, відзначались впевненістю у собі самих, у своїй владі, у своєму багатстві...

Як молитись?

Але варто приглянутись до іншого персонажа сьогоднішньої розповіді – митаря, який не підходить до престолу, залишається на віддаленій дистанції, бо не насмілюється підійти ближче, ба навіть піднести очі вгору. Лише, б’ючи себе в груди, промовляв: «Боже, помилуй мене грішного». Також і його поведінка спонукає нас пригадати притчу про блудного сина, який усвідомивши, що він накоїв, як згрішив перед Батьком, розкаявся, вдарився в груди і в покорі повернувся додому. Такою була й покора бідного Лазаря, який лежав при дверях багача, надіючись на милостиню. «Цим випадком Господь навчає нас того, як молитися, як приближатись, як наближатись до Господа: з покорою», – підсумував Єпископ Риму, пригадуючи також і приклад покори та служіння святого Івана Христителя.

Покірна молитва

Вдаючись до багатства літургійних текстів, Папа наголосив, що молитва християнина повинна бути голою, без гриму, без прикрашування себе самих у чесноти, немов би вихваляючись перед Богом. Господь прощає нам всі наші гріхи, які ми Йому показуємо, і робимо це в покорі. Бо коли ми йдемо до Господа занадто впевнені у собі самих, то впадемо у зарозумілість, подібно як безіменний багач чи старший брат із притчі.

Нашою дорогою повинна бути покора, пониження. Єдиним, хто зрозумів це, був митар із сьогоднішньої біблійної притчі. «Ти є Бог, а я – грішник. Такою є реальність, Але сказати, що я є грішником, потрібно не устами, а серцем. Відчувати себе грішником», – підкреслив Папа Франциск, наголошуючи на тому, що виправдовувати себе самих є гордістю, вивищенням перед Богом, потрібно, натомість, прямо визнавати свої гріхи, відверто з них сповідатись, не намагаючись прикрасити їх виправданнями.