Папа: Діалог – це шлях, якого слід триматися
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
XXV Апостольська подорож завершилася. У вівторок, 25 вересня 2018 р., о 20:05 місцевого часу, літак авіакомпанії «airBaltic» з Папою Франциском і його супроводом на борту приземлився в римському міжнародному аеропорту Чампіно. Звідтіль Святіший Отець від’їхав до базиліки Santa Maria Maggiore, щоб подякувати Пресвятій Богородиці за Її супровід під час цієї подорожі.
Багатогранна розмова з журналістами
Під час перельоту з Таллінна до Риму відбулася звична розмова з журналістами, в яких не бракувало запитань також і щодо тем, які безпосередньо не стосувалися подорожі. Так що в певний момент сам Святіший Отець був змушений спонукати журналістів до запитань, зосереджених на візитові, адже трьох, поставлених колегами зі згаданих країн, не вистачило для того, щоб висловити те, що він пережив в рамках відвідин цих трьох «сестер».
Зберегти ідентичність
Папа ще раз наголосив на тому, про що говорив також кожного дня протягом цієї чотириденної подорожі: на необхідності збереження ідентичності цих країн, часто розтоптаної жорстокими нападниками. Її оберігають ті, які вчора послуговувалися нею як щитом, захищаючись від диктатур, а сьогодні, на схилі віку, мають обов’язок передати її молоді в повноті спадщини культури, віри та мистецтва.
Військо для захисту, а не для агресії
Згадуючи про відвідини кімнат допитів під час візиту до Музею окупації та визвольних змагань у Вільнюсі, розташованого в колишньому осередку КДБ, Глава Католицької Церкви знову засудив насильство та “скандал” законної і незаконної торгівлі зброєю, що розпалює це насильство. За його словами, «законним» і благородним є захищати свою батьківщину, але держава повинна оснащуватися «раціональною і неагресивною армією для захисту».
Це також стало нагодою нагадати про принцип «розсудливості» в тому, що стосується міграції, яка в балтійських країнах відбувається в обох напрямках, звернувши увагу на те, що Глави Держав, з якими Папа зустрічався, визнали цінність «гостинності».
Китай: «мудрість Угоди»
Врешті, Святіший Отець перейшов до інших тем, однією з яких була Тимчасова угода з Китаєм щодо призначення єпископів, яка в день його приїзду до Литви перевела увагу експертів з ватиканських питань далі на схід. Критика цього рішення, над яким Святий Престол трудиться понад десять років, відома: Ватикан, мовляв, «продав» Церкву владі в Пекіні. Папа на це спокійно відповідає: цю угоду «підписав я», за неї «відповідальним є я».
Глава Католицької Церкви просить молитися за тих, які «маючи за плечима багато років підпілля», сьогодні зустрічають труднощі в тому, щоб зрозуміти значення цієї угоди, та висловив сподівання, що вони врешті-решт, довіряться Папі. За його словами, в кожній мирній угоді «обидві сторони щось втрачають», однак, наголосив він, китайських єпископів «призначає Папа». Угода визначає діалог щодо кандидатів на єпископів, але право призначати «належить Папі».
Говорячи про Церкву в Китаї, Святіший Отець віддав шану «великій вірі» китайських католиків, випробовуваній тривалий час, і поділився особистим моментом: у контексті «відомого листа одного колишнього нунція», який спонукав різні єпископати висловити йому близькість, Папа отримав також листа підтримки від китайських вірних, який був підписаний представниками обох спільнот Китаю. Це для нього «було знаком».
Жахіття зловживань
Відповідаючи на запитання німецької журналістки, яка в контексті представлення відповідного дослідження, проведеного Німецькою Єпископською Конференцією, представленого цього дня, посилаючись на слова, що прозвучали під час зустрічі з естонською молоддю, заторкнула тему сексуальних зловживань духовенства, скоєних проти неповнолітніх, Папа наголосив, що йшлося б про «жахливе», якби навіть лише один священик скоїв такий злочин. За його словами, зловживання трапляються повсюди, але в Церкві вони є «набагато гіршими», бо священики повинні «вести дітей до Бога», і це «не підлягає обговоренню».
Однак, як зауважив Глава Католицької Церкви, не слід впадати у помилку інтерпретувати минуле з критеріями судження, з «герменевтикою» сьогодення, коли панує інша чутливість. Наприклад, колись ці злочини «покривалися», але це стосувалося не тільки Церкви, але й інших середовищ, наприклад, сім’ї, бо говорити про це «було соромно». Однак, коли Церква усвідомила масштаби зла, то робить все, що може для запобігання.
