Папа: Молоде, ви – не майбутнє, а Боже тепер
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Молоде, ви не є майбутнім, але «Божим тепер», ваше покликання – це не просто обітниця на майбутнє, але завдання та місія в сьогоденні. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час заключної Святої Меси 34-го Всесвітнього дня молоді, яку він 27 січня 2019 р. вранці очолив в парку Івана Павла ІІ Панами. В Євхаристійній молитві єдналися 700 тисяч вірних. Чимало з них протягом ночі чекали на це богослуження після завершення чування, що відбулося напередодні. На богослужені присутні президенти Панами, Коста-Рики, Колумбії, Гондурасу, Португалії та Сальвадору.
Боже «тепер»
«Очі всіх у синагозі були зосереджені на Ньому. І Він почав говорити до них: Сьогодні сповнилося це Писання у вухах ваших», – ці слова, якими святий Лука описує початок прилюдної місії Ісуса, стали відправною точкою роздумів Святішого Отця. Бачимо Ісуса в синагозі в рідному місті: «Дитина, що сформувалася та виростала в лоні цієї спільноти, підвелася та взяла слово, щоб звістити та здійснити Божу мрію. Слово, яке досі провіщалося як обітниця майбутнього, в устах Ісуса могло вимовлятися як теперішнє, стаючи дійсністю: сьогодні сповнилося», – зауважив проповідник, додавши:
«Ісус об’являє “тепер” Бога, Який виходить нам назустріч, щоб покликати також і нас взяти участь в Його тепер, в якому “нести убогим радісну звістку”, “проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння”, “відпустити пригноблених на волю”, “звіщати рік Господньої благодаті”. Це Боже тепер, яке в Ісусі стає присутнім, отримує обличчя й тіло, стає любов’ю милосердя, що не очікує ідеальних чи досконалих ситуацій, аби об’явитися, не приймає відмовок для свого здійснення».
Конкретний Бог чи Бог на відстані
В Ісусі «починається та оживає обіцяне майбутнє». Але не всі, хто Його слухав, були «готові повірити», що отой, який виростав поряд з ними, «запрошував їх до здійснення настільки очікуваної мрії». Це може трапитися також і з нами. Ми не завжди віримо в те, що «Бог може бути настільки конкретним і щоденним», що може діяти через знайому нам особу, що може запросити нас «забруднити руки, трудячись разом з Ним у Його царстві»?
«Ми нерідко поводимося так, як сусіди з Назарету, віддаємо перевагу Богові на відстані: прекрасному, доброму, щедрому, але – далекому, що не спричиняє нам незручностей. Бо близький і щоденний Бог, Який є другом і братом, вимагає і від нас вчитися близькості, щоденності і, насамперед, братерства», – сказав Папа, наголошуючи, що «Бог є реальним, бо реальною є любов, Бог є конкретним, бо й любов є конкретною».
Майбутнє, сьогодення, «тимчасом»
За словами Святішого Отця, також і в наших громадах може діятися так, що коли «Євангеліє прагне стати конкретним життям», починаємо казати: чи це не ті діти, які виростали з нами? Чи то не той хлопчисько, що м’ячем розбивавав вікна?..
«Також і з вами, дорога молоде, може трапитися те саме, щоразу, коли ви думаєте, що ваша місія, ваше покликання, навіть ваше життя – це обітниця, що стосується лише майбутнього і не має нічого спільного з теперішнім. Так, ніби бути молодими – це синонім “чекальні” для того, хто очікує на свою чергу, коли прийде його час. А “тимчасом” ми вигадуємо для вас, або ви самі вигадуєте для себе майбутнє, добре гігієнічно запаковане та без наслідків, добре вибудуване та гарантоване з усіма “перестрахуваннями”. Ми б хотіли запропонувати вам лабораторне майбутнє, але це – “фікція” радості», – сказав Папа, вказуючи на те, що протягом отого «тимчасом», мрії «втрачають вартість» та перетворюються в «приземлені ілюзії» лише тому, що «ми вважаємо, або ви вважаєте, що ще не настало ваше тепер, що ви надто молоді, щоб мріяти й будувати своє завтра».
Не завтра, але тепер…
У цьому контексті проповідник зауважив, що одним з плодів нещодавнього Синоду Єпископів у Ватикані було «багатство» зустрічі та слухання, «обміну» між поколіннями, визнання того, «що ми потребуємо одні одних» та повинні розвивати простір для того, щоб «вже від сьогодні будувати завтрашній день».
«Бо ви, дорогі юнаки й дівчата, не є майбутнім – всім подобається казати: "Ви – майбутнє", ні, ви – теперішнє, ви, молоде, не є Божим майбутнім, але – Божим тепер. Він збирає вас та кличе у ваших спільнотах і містах виходити в пошуках дідусів і бабусь, дорослих, підводитися на ноги та разом з ними брати слово та здійснювати мрію, ту, яку для вас вимріяв Господь. Не завтра, але тепер, бо там, де ваш скарб, там буде і ваше серце», – сказав Папа, заохотивши: «Відчуйте, що маєте місію, та полюбіть її, й від цього все залежатиме. Можемо все мати, але якщо бракує пристрасті любові, то бракуватиме всього».
Чи хочете жити конкретністю любові?
Святіший Отець наголосив, що для Ісуса не існує «тим часом», але – «любов милосердя, яка хоче проникнути до серця та здобути його». Це «конкретна, близька, реальна любов», це радість, яка зроджується, коли «обираємо приєднатися до чудесної риболовлі надії та любові».
«Браття, Господь та Його місія не є “тимчасом” в нашому житті, чимось проминаючим, не є Всесвітнім днем молоді, але нашим життям!» – сказав Папа, запитуючи: «Чи хочете жити конкретністю Його любові? Нехай же ваше “так” і надалі залишається вхідними дверима, аби Святий Дух дарував нову П’ятидесятницю Церкві та світові».
