Папа: Боже ім’я святиться нашим святим життям

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Бог є святим, а Його святість повинна відображатися в житті та вчинках християнина. Продовжуючи цикл повчань про молитву «Отче наш», під час загальної аудієнції в середу, 27 лютого 2019 р., Папа Франциск розпочав розгляд першого прохання: «Нехай святиться ім’я Твоє». Після зимової перерви, зустріч Глави Католицької Церкви з паломниками повернулася на площу Святого Петра.

Матриця християнської молитви

Насамперед, Святіший Отець нагадав, що Господня молитва складається із семи прохань, які легко поділяються на дві підгрупи. В центрі перших трьох – «Ти» Бога-Отця, а решти чотирьох – «ми» та наші людські потреби. В першій частині «Ісус вводить нас у Свої прагнення, звернені до Отця», а в другій – Він «входить у нас та стає виразником наших потреб».

«В цьому, – зауважив Папа, – полягає матриця кожної християнської молитви, і я б сказав, що й кожної людської молитви, яка завжди складається, з одного боку, зі споглядання Бога в Його таїнстві, красі й добрі, а з іншого – зі щирого та сміливого прохання про те, що нам потрібне для того, щоб жити, і жити добре».

Вручити себе Богові

За словами Наступника святого Петра, коли ми розмовляємо з Богом, то робимо це «не для того, щоби виявити Йому, що носимо в своєму серці», бо Він знає про це «краще від нас самих». «Якщо Бог є для нас таємницею, ми, натомість, не становимо жодної загадки в Його очах», – сказав Папа, порівнявши це до матерів, яким вистачить погляду, щоб зрозуміти все про свою дитину: чи вона сумує чи радіє, говорить відверто чи щось приховує.

«Першим кроком християнської молитви, отже, є вручення себе самих Богові, Його провидінню. Це означає сказати: Господи, Ти все знаєш, немає потреби в тому, щоб я розповідав Тобі про свій біль, прошу лише, щоб Ти був поруч зі мною, бо Ти – моя надія», – вів далі Святіший Отець, звернувши увагу на те, що Ісус, передавши учням слова молитви «Отче наш», у подальшій частині нагірної проповіді заохочує нас не турбуватися й не тривожитися про речі.

«Це здається протиріччям: спочатку вчить нас просити щоденного хліба, а тоді каже: “Не турбуйтеся, кажучи: Що будемо їсти? Що питимемо? В що зодягнемося?”. Але це лише на перший погляд є протиріччям, – наголосив Папа, – бо прохання християнина є вираженням уповання на Отця; і саме це довір’я дозволяє нам просити про те, чого потребуємо, без тривоги й ажіотажу».

Боже ім’я освячується в нас

Саме тому молитва розпочинається проханням: «Нехай святиться ім’я Твоє», в якому відчувається «захоплення Ісуса красою та величчю Отця» та «прагнення того, аби всі Його розпізнавали та любили». Водночас, в ньому присутнє благання про те, щоб «Його ім’я святилося в нас, в нашій сім’ї, в нашій спільноті, в усьому світі».

«Бог є Тим, Який освячує, Який перетворює нас Своєю любов’ю, але, водночас, ми є тими, хто своїм свідченням виявляють Божу святість у світі, уприсутнюючи Його ім’я. Бог – святий, але якщо ми і наше життя не є святими, діється велика непослідовність! Божа святість повинна відображуватися в наших діях і нашому житті!» – наголосив Святіший Отець.

Молитва проганяє страх

Наступник святого Петра зауважив, що Божа святість – це сила, що поширюються, а ми молимося за те, щоб вона якнайшвидше розбила бар’єри цього нашого світу. Коли Ісус почав проповідувати, першим «постраждалим» стало зло, яке гнітить людину. Біси дорікали Йому: «Чого хочеш від нас, Ісусе Назарянине? Прийшов, щоби знищити нас? Я знаю, що Ти – святий Божий». Ісусова святість «не переймається собою, але спрямована назовні». Дні зла пораховані, бо «прийшов сильний муж, що заволодіє його домом».

«Молитва проганяє кожен страх. Отець любить нас, а Син підносить руки разом з нашими, Святий Дух же приховано діє на відкуплення світу. А ми? Не хитаймося в непевності!» – закликав Папа, наголошуючи на тому, що запорукою нашої впевненості є те, що Бог нас любить, Ісус віддав за нас Своє життя, а Святий Дух перебуває в нас.