Папа: життя має цінність тоді, коли його приносимо в дарі іншим

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Alessandro Di Bussolo - Ватикан

У проповіді під час Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» в п’ятницю, 8 лютого 2019 р., Папа Франциск запросив присутніх роздумати над чотирма дійовими особами з євангельського уривку про усікновення голови Івана Христителя, прочитаного цього дня, а саме про безпринципного царя Ірода, сповнену злоби жінку, капризну та пусту танцівницю й святого Івана Христителя.

Найбільший чоловік, народжений від жінки

Ця біблійна розповідь ставить перед наші очі чотирьох дійових осіб, через яких Господь промовляє до нашого серця. За словами Вселенського Архиєрея, Іван Христитель, якого Ісус назвав найбільшим чоловіком, народженим від жінки, є великим свідком того, що життя має цінність лише тоді, коли його принести в дарі іншим у любові, в правді, в щоденних життєвих клопотах, у сім’ї.

Найбільший з народжених від жінки закінчує своє земне життя саме в такий спосіб. Однак, Іван Христитель добре знав, що йому потрібно перейти, адже після зустрічі з Ісусом він промовив: «Йому потрібно рости, а мені – маліти». Ось він і «применшився» аж до смерті. Він був Господнім Предтечею, який приготовляв дорогу Спасителеві, звіщаючи про Нього.

Мучеництво – служіння, таємниця, дар

Як зазначив Глава Католицької Церкви, непросто говорити про життя мучеників. Мучеництво – це служіння, це таємниця, це дуже особливий і великий дар життя. Зазвичай, життя мученика закінчується в жорстокий спосіб задля людської поведінки, яка призводить до того, що християнина позбавляють життя.     

Безпринципний цар

Особа деморалізованого царя, який був нездатним змінити своє життя, вказує на людей, які бояться, коли їм вказують на їхній гріх. Цар Ірод вірив словам пророка Івана, охоче слухав його проповіді, навіть захищав, але, згодом, замкнув у в’язниці, бо той дозволив собі вказати на незаконні стосунки царя з дружиною його брата. В словах пророка цар чув голос Божий, Який промовляв до нього: «Зміни своє життя». Проте, цар до такого не був готовим та й не бажав цього. Він був зіпсованим, а із зіпсуття дуже складно вийти. Він був зіпсованою людиною, яка намагалася знайти дипломатичну рівновагу між своїм гріховним життям перелюбника та несправедливого царя і сумлінням святості Івана Христителя.

Жінка із сатанинським духом злоби

Говорячи про Іродіаду, жінку царевого брата, Єпископ Риму зазначив, що вона ненавиділа Івана Христителя за те, що він відкрито говорив правду. Ми свідомі того, що ненависть здатна на все; вона має велику силу. За словами Папи, ненависть – це подих сатани, який не здатний на любов. Також і ця жінка мала цей сатанинський дух ненависті, що все нищить.   

Образ капризної танцівниці

Третьою дійовою особою, на яку звернув увагу проповідник, була дочка Іродіади, яка, танцюючи на святі Ірода, догодила царю, а він, у свою чергу, подібно як диявол, обіцяє їй виконати будь-яке її бажання. Ті самі слова використав диявол, спокушаючи Ісуса в пустині: «Якщо поклонишся мені, все Тобі дам, усе царство».

Папа наголосив, що за цими трьома особами стояв диявол, який засіяв ненависть у серце жінки, марнославність у душу її дочки та зіпсуття в серце царя. Найбільший пророк опиняється у в’язниці та втрачає життя через каприз танцівниці, ненависть озлобленої жінки та на зіпсуття слабохарактерного царя.

Іван Предтеча – свідок Ісуса

Таким чином, Іван Предтеча дозволив на те, що його життя «маліло», аж до того моменту, коли він зробив місце для Месії: Він віддав своє земне життя за Ісуса, за правду. Він помер, як і багато наших мучеників, у в’язниці, в анонімності. Папа підкреслив, що у цей спосіб пророк Іван засвідчив, що життя має цінність лише тоді, коли його дарувати іншим у любові та правді. Якщо хтось бажає жити лише для себе, той схожий на того царя, на жінку і її дочку, життя таких людей помирає й не приносить користі.

«Раджу вам не замислюватися дуже над цим, але пам'ятати цю картину, цих чотирьох дійових осіб: безпринципного царя, жінку, яка тільки вміла ненавидіти, марнославноу дівчину, у якої, взагалі, немає совісті, та самотнього пророка, якому у в’язниці відтяли голову. Споглядаючи цю картину, нехай кожен відкриє своє серце, щоб Господь промовив до нього і пояснив її», – закінчив свою проповідь Папа Франциск.