Папа: християни – закваска братньої любові

Світлана Духович – Ватикан

«У цій країні мало християн. Але, як на мене, це не проблема, хоч, іноді, декому, може, стає важко жити в таких обставинах», – цими словами Святіший Отець розпочав свою промову, звертаючись до священиків, богопосвячених осіб та представників екуменічної Ради Християнських Церков Марокко, з якими він зустрівся 31 березня 2019 р. в катедральному соборі святого Петра в Рабаті, куди він прибув після відвідин соціального осередку в Темарі.

Покликання християн у Марокко

Глава Католицької Церкви зазначив, що ситуація християн в Марокко нагадує йому вислів Христа про те, що Боже Царство «подібне до закваски, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не вкисне» (Лк 13, 21). Християни на цих землях, за словами Папи, подібні до закваски, закваски блаженств і братньої любові для того, аби вчинити присутнім Христове Царство. «Це означає, дорогі друзі, – пояснив він, – що наша місія як охрищених, священиків та богопосвячених осіб, не особливо залежить від кількості вірних, чи простору, який займають, але від здатності породжувати й викликати переміну, подив і співчуття; від способу нашого життя, як Христових учнів, серед тих, з ким поділяємо повсякденне життя, радощі, болі, страждання й надії».

Йти на діалог як християни

Бути християнином, за словами Папи, не означає представляти певну доктрину, чи належати до певної етнічної групи, а досвідчити прощення й чинити з іншими так, як Бог вчинив з нами: «З того усі пізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів 13, 35).

«Церква повинна йти на діалог зі світом, в якому вона живе», – процитувавши ці слова з Енцикліки «Ecclesiam suam» святого Павла VI, Святіший Отець наголосив, що Церква йде на діалог не задля моди і не задля того, аби збільшити кількість своїх вірних, а «задля вірності своєму Господеві і Вчителеві, Який від самого  початку, з любові бажав увійти з нами в діалог як приятель і запросити нас взяти участь у Його дружбі».

Християнин у цих землях, за словами Папи, вчиться бути «живим таїнством діалогу, який Господь Бог бажає встановити з кожною людиною в будь-яких обставинах життя». Святіший Отець зазначив, що прикладом такого діалогу, здійсненого в дусі Христа, «лагідного і покірного серцем», були святий Франциск з Ассізі, блаженний Шарль де Фуко та багато інших християн, які віддали своє життя з любові до Божого люду.

Покликання духовенства до діалогу спасіння

Наступник святого Петра наголосив, що духовенство покликане переживати цей «діалог спасіння» як заступництво за ввірений їм Божий люд. Він розповів про одного священика, що перебував на місії в одній з країн, де християни були меншістю. Для цього священика молитва «Отче наш» набула особливого значення, бо слова «хліб наш щоденний дай нам сьогодні», проказані серед людей інших релігій, ставали молитвою заступництва за народ, ввірений йому не для того, щоб ним управляти, а щоб його любити.

«Богопосвячена особа, священик, – вів далі Папа, –у своїй молитві приносить до вівтаря життя своїх земляків і, немов би через невеликий отвір у тій землі, підтримує живою життєдайну силу Духа. Як же прекрасно знати, що в різних куточках цієї землі вашими голосами Боже створіння може благати й надалі промовляти: “Отче наш”!».

Діалог молитви

Святіший Отець наголосив, що діалог, який стає молитвою, «охоплює всіх людей, об’єднує їх і вчиняє їх рівними», стає «відлунням життя ближнього». Молитва заступництва, за його словами, звертається до Отця з молитвою: «Нехай прийде Царство твоє», але «не через насилля, не через ненависть, ані через етнічну, релігійну, чи економічну зверхність, але через силу співчуття, що виливається з хреста на всіх людей».

Папа Франциск висловив подяку присутнім за їхнє служіння в Марокко Христових учнів, які «діалогом, співпрацею і приятельством» сіють майбутнє і надію. «Таким чином, – додав він, – ви можете викривати всі спроби використовувати відмінності й незнання для того, аби сіяти страх, ненависть і конфлікти».

Екуменізм милосердя

Папа Франциск закликав богопосвячених осіб вчиняти видимою присутність і любов Христа, допомагаючи відкинутим, бідним, ув’язненим і мігрантам. «Нехай ваше милосердя, – наголосив він, – завжди буде активним і стане шляхом єдності між християнами всіх конфесій в Марокко: екуменізмом милосердя». Милосердя повинно також провадити шляхом діалогу й співпраці з мусульманами й всіма людьми доброї волі, поширюючи культуру зустрічі. Святіший Отець закликав їх також «робити свій внесок у поширення справедливості та миру, виховання дітей і молоді, захист і супровід літніх людей, слабких, людей з інвалідністю та пригноблених».

Свідки й будівничі славної історії

«Ви є свідками славної історії, – наголосив Святіший Отець, звертаючись до богопосвячених осіб, – бо це історія самопожертви, надії, щоденної боротьби, історія життя, прожитого в служінні, постійної важкої праці, бо кожна праця – це піт чола». Цитуючи Апостольське напоумлення святого Івана Павла ІІ «Vita consecrata», Папа додав, що вони не тільки мають «славну історію», про яку варто «пам’ятати й розповідати», але й «велику історію», яку повинні «будувати», аби надалі бути живим свідченням братерства, до якого закликає Отець, знаючи, що «Господь завжди нас випереджає і відкриває простори надії там, де щось, або хтось здавалося втраченим».

Наприкінці промови Наступник святого Петра запросив присутніх спільно проказати молитву «Ангел Господній», після чого привітався з представниками Ради Християнських Церков Марокко та від’їхав до Апостольської нунціатури.