Папа: Уникати гордості, усвідомлюючи Божу любов

Світлана Духович – Ватикан

«Так само, як ми потребуємо хліба, ми потребуємо також і прощення», – цими словами Святіший Отець розпочав чергову катехизу про молитву «Отче Наш», зосередивши увагу під час загальної аудієнції в середу, 10 квітня 2019 р., на проханні: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим» (Мт 6, 12).

Гордість фарисея й покора митаря

За словами Святішого Отця, навіть, якщо ми намагаємося ніколи не відступати від добра, ми всі є дітьми Отця, якому ми всім зобов’язані. Проповідник додав, що найнебезпечніша вада християнського життя – це гордість. Горда людина вважає, що вона нічого не винна Богові, подібно до фарисея з євангельської притчі, який вважав, що вже досягнув досконалості. «Люди, що вважають себе досконалими, завжди критикують інших», – зазначив Папа, вказавши на протилежну постать митаря, який вважаючи себе грішником, покладається на Боже милосердя і «повертається до дому виправданий» (пор. Лк 18, 14)

Вдячність допомагає уникати зарозумілості

«Існують гріхи, які видно, й гріхи, яких не видно, тобто приховані гріхи», – зазначив Наступник святого Петра, пояснюючи, що приховані гріхи непомітно вселяються в людське серце і найбільшим з них є зарозумілість, що віддаляє нас від інших і від Бога, бо ми вважаємо, що своєю досконалістю ми схожі до Нього.

«Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (І Ів 1, 8), – цитуючи Перше Послання святого апостола Івана, Святіший Отець наголосив, що всі ми маємо причину для того, аби бити себе в груди, подібно до митаря, бо ми є Божими боржниками, які багато отримали: життя, родину, друзів, дивовижний сотворений світ. І у важкі хвилини, за словами Папи, потрібно згадувати про те, що життя – це благодать, це диво, яке Бог створив з нічого.

Дивлячись на Розп’яття, усвідомлювати Божу любов

Вселенський Архиєрей зазначив, що ми є боржниками також і тому, що ми самі не здатні любити, а лише за допомогою Божої благодаті. «Ніхто з нас не сяє власним світлом», – наголосив він, додаючи що перші християнські богослови, описуючи таїнство Церкви, вживали вислів «таємниця місяця» (лат. mysterium lunae): місяць не випромінює власного світла, а відбиває сонячне.

«Якщо ти здатен любити, – пояснив він, – то це тому, що хтось інший, що існує поза тобою, усміхнувся тобі, коли ти був дитиною, навчаючи тебе відповідати усмішкою. Якщо ти любиш, то це тому, що хтось, хто є поруч, пробудив тебе до любові, допомагаючи усвідомити, що в любові полягає сенс існування».

На завершення Папа Франциск наголосив, що вистачить поглянути на Розп’яття, щоб зрозуміти, що Бог першим нас полюбив, і що Його любов до нас є незрівнянно більшою від нашої.