Папа: Виховати означає навчити прямувати вперед і підводитись після падіння

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Учні кожного віку, вчителі та батьки, загалом, дві з половиною тисячі дітей і дорослих зібралися в суботу, 6 квітня 2019 р., в зала Павла VI у Ватикані: міланський Коледж святого Карла – загальноосвітній шкільний заклад всіх ступенів, відзначаючи своє 150-річчя, прибув на зустріч з Папою Франциском. Під час спілкування Святіший Отець відповів на чотири запитання, поставлені представниками школи, серед випускників якої – Акілле Ратті, що став Папою Пієм XI.

Бог не робить різниці між людьми, це ми творимо її

Після привітального слова директора коледжу, до Папи із запитанням звернувся Адріано, що брав учать у волонтерському проекті в Перу, розповівши про досвід вражаючих страждань, зокрема, дітей і підлітків, свідком яких він став, тому запитував: чому, як здається, Бог робить різницю між людьми? Не Бог, а ми її породжуємо, через несправедливі економічні системи чи поширенням зброї, тощо, відповів на це Святіший Отець.

За його словами, існують запитання «які не мають і ніколи не матимуть відповіді», як от запитання про те, чому страждають діти. Це ми породжуємо різницю між нами, спричиняємося до того, що існують голодуючі діти, а торгівля зброєю є причиною того, що діти гинуть внаслідок війни. Коли рільник іде працювати в поле і підривається на протипіхотній міні, то це не Бог заклав її.

«Але повернімося до школи: якщо до твого класу потрапляє дитина, наприклад, трохи надто товста, або ж яка не знає ваших ігор, то хто винаходить і організовує цькування? Бог? Ні, ви самі! Й кожного разу, коли ви займаєтеся цькуванням, то цим оголошуєте війну. Кожен з нас носить у собі зерно знищення інших. Бо ми маємо схильність творити різниці, збагачуватися за рахунок убогості інших», – ствердив Папа.

Культура діалогу вимагає ідентичності

Вчителька Сільвія запитувала, яким є найкращий спосіб для того, щоб передавати учням цінності, вкорінені в християнській культурі, але, водночас, поєднати їх з вихованням у відкритості до інших культур. За словами Святішого Отця, культура діалогу неможлива, «якщо не маємо ідентичності», коли не зважаємо на приналежність до народу, але також слід остерігатися спокуси зводити стіни та культури байдужості.

Глава Католицької Церкви вказав на те, що першим ключовим словом є «бути вкоріненими», зіставлятися з власною історією та з історією свого народу. А оскільки «середнє покоління», яке виростало в епоху перемін, не є сьогодні надто спроможним передавати цінності, необхідно, щоб діти й молодь спілкувалися з похилими віком. Другим суттєвим елементом є ідентичність, адже існують люди, «які не знають своєї ідентичності та живуть згідно з віяннями моди».

«Патріотизм не полягає тільки в тому, щоб співати національний гімн і шанувати прапор. Патріотизм – це приналежність до певної землі, історії, культури. В цьому й полягає ідентичність. Ідентичність означає приналежність», – наголосив Папа, переходячи до наступного елементу, яким є «не боятися зустрічі з іншим». Адже дистильована вода – найчистіша, але вона не має смаку й не втамовує спрагу. За його словами, сьогодні існує спокуса «культури мурів», зводити стіни в своєму серці, мури на землі, «щоб завадити зустрічі з іншими культурами». Але той, хто зводить стіни, перетвориться в невільника мурів, позбавленого горизонтів.

Ще одним джерелом загрози Святіший Отець називає зростання «культури байдужості», справжньої «тиранії», коріння якої – в релятивізмові. «Культура байдужості – це некреативна культура, яка не дає зростати. Справжня культура, натомість, повинна завжди цікавитися цінностями, історіями інших», – сказав він, наголошуючи, що саме з байдужості зроджуються фундаменталізм та сектантський дух.

Вчити започатковувати процеси, а не займати простір

Відповідаючи на третє запитання, Папа поділився думками про те, якими є головні риси доброго вихователя. Насамперед, за його словами, необхідно давати свідчення, а якщо нездатний, то слід «або навернутися, або шукати іншого, більш наукового заняття». Іншими рисами є люб’язність, вміння пригорнути, бути терпеливим у переконуванні. Слід пам’ятати, що «виховувати означає вводити в життя та започатковувати процеси».

«Слід навчати молодь розпочинати процеси, а не займати простір. Людина, яку навчили лише займати простір, здатна тільки до конкуренції, щоб зайняти якесь місце. Натомість, той, хто навчений запускати процеси, той робить ставку на час, а не на момент і на простір», – пояснив він.

Об’єднувати зусилля у вихованні

Врешті, відповідаючи на запитання матері, Святіший Отець закликав присвячувати більше уваги наймолодшим, натомість, старших слід привчати прямувати вперед самостійно, але не в самотності, а в групі. «Дозволити впасти, але навчити також, що падіння – це не поразка», а випробування, і допомогти підвестися. Це єдиний момент, коли дозволено дивитися на ближнього згори: коли простягаємо руку, щоб допомогти підвестися. Важливо, аби завжди існувала спільнота, якась група, друзі, що підтримують одні одних.

На завершення Папа нагадав вчителям старших класів і батькам про те, що психологи називають «синдромом порожнього гнізда», відчуття, коли вихованці залишають школу, а діти – свою сім’ю, одружившись. «Не бійтеся цієї самотності, бо це плідна самотність», – пояснив він, бо діти творитимуть інші гнізда, а тоді «гніздо родини наповниться внуками».