Папа: Євангелізація – це свідчення Ісуса, а не прозелітизм
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Місія – це не професія, якої навчаємося в спеціальних школах, а покликання, отримане від Бога. На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи в понеділок, 20 травня 2019 р., учасників Генеральної Капітули Папського Інституту Закордонних Місій – спільноти, що діє на зразок чернечих згромаджень, члени якого, однак, не складають обітів, але посвячують своє життя звіщенню Євангелія тим, які ще не пізнали Ісуса.
Відповідальність всіх місцевих Церков за поширення Євангелія
Дякуючи Богові за майже 170-річну діяльність Інституту, що був заснований у Мілані на півночі Італії як міждієцезальна семінарія для місіонерів, що вирушають закордон, залучивши всіх єпископів регіону в дусі співвідповідальності всіх дієцезій за поширення Євангелія між народами, які ще не пізнали Христа, Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що це була новизна, випереджена лише заснуванням у Парижі Інституту Закордонних місій. До того часу місіонерська діяльність була в руках Чинів і Згромаджень, а тепер до неї приєдналися дієцезії, посилаючи священиків за межі своїх територій.
«Ваші перші місійні терени були в Океанії, Індії, Бангладеш, М’янмі, Гонконзі та Китаї. Посіяне зерно принесло рясні плоди нових громад, дієцезій, що народилися з нічого, священичих і чернечих покликань, що проросли для служіння місцевим Церквам». – сказав Папа, зазначаючи, що після другої світової війни географія місійного служіння цієї спільноти розширилася.
Історія, позначена святістю
Святіший Отець підкреслив той факт, що історія Інституту позначена святістю багатьох його членів, у деякі з яких були офіційно визнані Церквою. «Між вашими місіонерами нараховуються 19 мучеників, що віддали своє життя Ісусові за свій люд, беззастережно й без особистих розрахунків», – сказав він.
З джерела Божої благодаті
«Євангелізувати – це благодать і покликання, притаманні вашому Інститутові, його найглибша ідентичність. Однак, ця місія, що варто завжди підкреслювати, не належить вам, бо випливає з Божої благодаті», – вів далі Папа, зауважуючи, що «не існує школи, щоб стати євангелізаторами», а лише підтримка, існує, натомість, «покликання від Бога»: або ти є євангелізатором, або ні. Як зазначається в Апостольському напоумленні «Evangelii gaudium», перша ініціатива походить від Бога, і лише приєднуючись до неї, «можемо також і ми, в Ньому та разом з Ним, ставати євангелізаторами».
Свідчення, а не прозелітизм
Святіший Отець нагадав, що цього року припадає 100-та річниця Апостольського листа Папи Венедикта XV «Maximum illud» про місії, і з цієї нагоди наступний жовтень проголошений Надзвичайним Місійним Місяцем, мета якого «пробудити усвідомлення missio ad gentes та з новим запалом повернутися до місіонерського перетворення життя й душпастирства».
Роздумуючи про місіонерський вимір, Папа зазначив, що хоч здається подоланою, але час від часу повертається одна небезпека: «плутати євангелізацію та прозелітизм». «Євангелізація, – наголосив він, – це свідчення Ісуса Христа, умерлого і воскреслого. Це Він притягає до Себе, а тому Церква зростає через приваблення, а не прозелітизм, як навчав Венедикт XVI».
За словами Святішого Отця, ця плутанина зродилася із «політично-соціальної концепції євангелізації». Потрібна, натомість, присутність, яка спонукає іншого запитувати: «Чому ти є таким?». Не йдеться про пошук нових членів католицького товариства, але про те, щоби показувати іншим Ісуса.
