Папа: Зло не є Божим творінням; Ісусове прощення – перемога над ним
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Визволи нас від лукавого», – цими словами той, хто молиться, не лише просить не бути покинутим в період спокушування, але «благає визволення від зла». На це звернув увагу Святіший Отець, коментуючи під час загальної аудієнції в середу, 15 травня 2019 р., сьоме прохання з молитви «Отче наш». Він підкреслив, що слово, використане в грецькому оригіналі, є особливо промовистим, бо вказує на «присутність лукавого, який хоче розтерзати нас». Про це також йшлося в прочитаному на початку зустрічі уривку з Послання святого Петра, який називає диявола «рикаючим левом».
Суттєва характеристика християнської молитви
Папа зауважив, що в кінцевих проханнях Господньої молитви бачимо «суттєву характеристику» християнської молитви. Ісус навчає учнів молитися до Отця завжди, також і насамперед тоді, коли «лукавий дає відчути свою загрозливу присутність». Бо християнська молитва «не заплющує очі на життя».
«Це синівська молитва, а не інфантильна. Вона не зачаровується Божим батьківством настільки, щоб забувати про те, що дорога людини всіяна труднощами. Якби не існувало останніх прохань молитви “Отче наш”, то як могли б молитися грішники, переслідувані, зневірені, вмираючі? Останнє прохання – це наше прохання в той момент, коли будемо на межі», – наголосив Наступник святого Петра.
Зло не є Божим творінням
Як зазначив далі Святіший Отець, присутність зла в нашому житті є незаперечною. «Існує таємниче зло, яке, без сумніву, не є Божим ділом. Саме так, воно не є Божим ділом», – підкреслив Папа, порівнявши зло з гадюкою, яка нечутно приносить отруту. Й іноді, «особливо, в хвилини відчаю», здається, що воно бере верх, в деякі дні «його присутність здається чіткішою від існування Божого милосердя».
«Молільник не є сліпцем і чітко бачить перед собою це настільки громіздке зло, що суперечить самому ж таїнству Бога. Він відкриває його в природі, в історії, а навіть й у власному серці. Бо не існує між нами такого, хто міг би сказати, що вільний від зла, або, принаймні, ніколи не був ним спокушуваний», – зазначив у цьому контексті Єпископ Риму, додаючи:
«Останнє волання “Отче наш” звернене проти цього “широкополого” зла, що зібрало під свою парасольку найрізноманітніші прояви: людську жалобу, невинний біль, рабство, експлуатацію, плач невинних дітей. Всі ці явища викликають протест у серці людини та отримують голос в останньому слові Ісусової молитви».
Сповнення в особі Ісуса
За словами Папи, саме в Христових страстях бачимо, як «вражаюче» відлунюють прохання з Господньої молитви. Ісус промовляє: «Абба! Отче! Все Тобі можливе, віддали від мене цю чашу! Але не моя, в Твоя воля нехай діється». Ісус переживає не просто смерть, а смерть на хресті, не просто самотність, а зневагу, не лише неприязнь, а озлобленість проти Себе. Тож бачимо, що людина, спрямована до життя, любові й добра, «постійно наражає на зло себе та собі подібних», так що приходить спокуса «зневіритися в людині».
«Дорогі брати й сестри, – відповідає на це Святіший Отець, – таким чином, молитва “Отче наш” уподібнюється до симфонії, яка повинна сповнитися в кожному з нас. Християнин знає, наскільки гнітючою є сила зла, та, водночас, відчуває, наскільки Ісус, Який ніколи не піддався його підступові, стоїть на нашому боці та приходить нам на допомогу».
Найцінніша спадщина
«Таким чином, молитва Ісуса залишає нам найціннішу спадщину: присутність Божого Сина, Який визволив нас від зла, боровшись, аби його навернути. В час остаточної битви Він наказав Петрові вкласти меча до піхов, розкаяному розбійникові запевнив рай, а всім людям, що були навколо, не усвідомлюючи трагедії, яка сповнювалася, дає слово миру: Отче, прости їм, бо не знають, що чинять», – підсумував Папа, наголошуючи, що з Ісусового прощення на хресті випливає справжній мир, як дар Воскреслого, Який завжди перебуває між нами, дає нам сили прямувати вперед і обіцяє визволити нас від зла.
