Папа: апостоли Петро й Павло – різні, але об’єднані Христом

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Святі Петро та Павло, пам’ять яких сьогодні святкуємо, іноді, зображені на іконах як ті, що підтримує будівлю Церкви. Це пригадує нам слова сьогоднішнього Євангелія: “Ти – Петро (скеля), і на цій скелі Я збудую Мою Церкву” (Мт. 16, 18)», – цими словами у суботу, 29 червня 2019 р., в день урочистості Святих Верховних Апостолів Петра і Павла, розпочав свою катехизу Папа Франциск перед проказування молитви «Ангел Господній» із тисячами римлян, паломників та побожних туристів, які зібрались на площі Святого Петра у Ватикані.

Церква Ісуса

Папа зазначив, що це вперше Ісус Христос вжив слово «Церква». Однак, Єпископ Риму заохотив застановитись не так на словом “Церква”, як над словом “Моя”, “Моя Церква”. «Ісус не говорить про Церкву як про якусь зовнішню дійсність, але висловлює велику любов, яку має до неї: “Моя Церква”. Він любить Церкву, нас. Святий Павло пише: “Христос полюбив Церкву і видав Себе за неї” (Еф. 5, 25), тобто, пояснює апостол, Ісус любить Церкву як свою наречену. Для Господа ми не є групою віруючих або релігійною організацією, ми є Його нареченою. Він дивиться на Свою Церкву з ніжністю, Він любить її з абсолютною вірністю, незважаючи на наші помилки і зради. Як і в той день Петрові, сьогодні Він каже й нам: “Моя Церква”», – наголосив Вселенський Архієрей.

Наша Церква

На його переконання, коли ми кажемо «моя Церква», то цими словами не виявляємо нашу виключну приналежність до неї, але – велику любов; не для того, аби відрізнити себе від інших, а навчитися красі життя разом з іншими, тому що Ісус хоче, щоб ми були об’єднані та відкриті на інших. Церква є “моєю” не тому, що вона відповідає моєму «я», моїм бажанням, а тому, що я виливаю на неї свою любов. Вона є “моєю” для того, щоб я міг піклуватися нею, щоб, як й апостоли на іконі, також міг її підтримувати, роблячи це з братньою любов’ю.

Брати у вірі

Інша ікона, на яку звернув увагу Глава Католицької Церкви, зображає те, як святі Верховні Апостоли Петро й Павло обіймають один одного. Вони були дуже різними, адже, один був рибалкою, а інший – фарисеєм з життєвим досвідом. Також і їхні характери та стиль поведінки сильно відрізнялись. Однак, те, що їх об’єднувало було значно більшим – Ісус! «Брати у вірі, вони запрошують нас знову віднайти радість бути братами і сестрами в Церкві. У день цього свята, яке об’єднує двох таких різних апостолів, було б чудово сказати: "Дякую, Господи, за ту людину, яка є відмінною від мене: вона є даром для моєї Церкви"», – додав Святіший Отець, закликаючи до того, аби належно оцінювати інших людей, розпізнавати дари інших без злоби і заздрості. Заздрість викликає гіркоту в серці, вона є оцтом, вилитим на серце; вона вчиняє життя гірким. Натомість, як же ж приємно знати, що ми належимо один одному, адже поділяємо одну віру, ту ж саму любов, ту ж надію, того ж Господа. «Ми належимо один одному: це є чудовою таємницею нашої Церкви!», – наголосив Наступник святого Петра.

«Паси Мої вівці»

Євангельський уривок, який був прочитаний під час сьогоднішнього Євхаристійного Богослужіння, закінчується словами Ісуса Христа, скерованими до святого Петра: “Паси Мої вівці” (Ів. 21, 17). З великою ніжністю Ісус каже про нас, називаючи Своїми: “Мої вівці”.

На закінчення Папа закликав у молитві просити благодаті любити нашу Церкву; просити очей, які б вміли бачити в ній братів і сестер, просити серця, яке б було здатним приймати інших з ніжною любов’ю, яку має до нас Ісус; просити сили молитися за тих, хто не думає так, як ми: молитися і любити, не осуджувати, можливо, поза спиною. «Нехай же Пресвята Богородиця, Яка вносила гармонію між апостолів і молилася разом із ними (пор. Ді. 1:14), оберігає нас як братів і сестер у Церкві”, – завершив Папа Франциск.