Папа: допомогти греко-католицьким єпископам у праці з вірними

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Adriana Masotti– Ватикан

Під час своєї 30-ї апостольської подорожі в Румунію, що відбувалась від 31 травня до 2 червня 2019 р., Святіший Отець знайшов час також і для дружньої зустрічі із своїми співбратами по Ордену. Ввечері першого дня візиту в Апостольській Нунціатурі в Бухаресті Папа Франциск прийняв 22-ох єзуїтів, які душпастирюють у Румунії, та відповідальних за їхню чернечу Провінцію.

Критику та труднощі долати із смиренням

Перше запитання під час цього братнього діалогу стосувалось самих єзуїтів, які відчувають, що багато людей дуже цінують їхню працю, однак, є й такі, що люблять їх покритикувати. Отож, як поводитись у таких важких ситуаціях критики зі сторони інших? На це Папа-єзуїт відповів: «Потрібно терпеливості, слід прийняти тягар подій та життєвих обставин». На його переконання існують такі хвилини, коли неможливо швидко прямувати вперед, а тому, потрібно бути терпеливими та делікатними.

Цитуючи святого П’єтро Фавре, що був людиною, яка вміла діалогувати, слухати та бути близькою до інших, Вселенський Архиєрей зазначив, що в таких важких моментах критики потрібно, зокрема, бути близькими до Господа у молитві та близькими до людей у щоденному житті, намагаючись лікувати їхні душевні рани. За його словами, Церква є дуже зраненою і в ній існують також внутрішні напруження, тому, необхідно бути смиренними, не відповідаючи агрегією на різні напади.

Радості папського служіння

Наступне запитання стосувалось радості та утішення, які супроводжують Святішого Отця в його житті. Відповідаючи, Папа наголосив, що він завжди знаходить утішення там, де може відчути присутність Ісуса Христа, а саме на молитві та в Божому народові, зокрема, перебуваючи із хворими, похилими віком та молоддю, що є стурбованими та шукають автентичного свідчення про Ісуса Христа.

Далі Папа заторкнув тему «sensus fidei» (чуття вірних), що притаманне Божому народові, звертаючи увагу на те, що під час загальних аудієнцій він має нагоду почути дуже цікаві речі. Ось до прикладу, одного разу, спілкуючись з однією 87-річною бабусею, Єпископ Риму попросив, аби вона молилася за нього. На що жінка без зволікання відповіла, що робить це щоденно. Підтримуючи діалог, Папа пожартував: «А скажіть правду, Ви молитесь за мене, чи проти мене?» Однак, і на це запитання бабуся мала готову відповідь: «Я молюся за Вас, є інші в Церкві, що моляться проти Вас». Цим прикладом Папа хотів наголосити, що справжнє протистояння та критика часто походять не від Божого люду, який шукає в духовенства та богопосвячених осіб конкретних жестів близькості та свідчення.

Питання недійсності подружжя

Діалог із співбратами-єзуїтами перейшов на площину подружжя та сім’ї. Главу Католицької Церкви запитали про те, що робити, коли дієцезальні трибунали не справляються із своїми обов’язками й процеси визнання недійсності подружжя ніколи не закінчуються. За словами Папи мова йде, насправді, про дуже серйозну проблему, проте, дуже великий крок вперед був уже зроблений у цьому напрямку нещодавнім Синодом Єпископів на тему подружжя та сім’ї. При цій нагоді Святіший Отець коротко зупинився над різними причинами недійсності подружнього союзу, над причинами краху численних подруж та над душпастирством розлучених, відкриваючи їм можливість приступати до Святих Таїнств.

Майбутнє Греко-Католицької Церкви в Румунії

Одне із наступних запитання стосувалось Румунської Греко-Католицької Церкви, яка, за словами одного із єзуїтів, у минулому відіграла дуже важливу роль, яка тепер видається вичерпаною. На що Папа Франциск відповів, цитуючи свого попередника святого Івана Павла ІІ, що Церква повинна дихати двома легенями – Сходу і Заходу. На його переконання, говорячи про Східних католиків, необхідно зберігати їхню культуру та душпастирське життя. «Сьогодні необхідно шанувати цю ситуацію та допомагати греко-католицьким єпископам у праці з вірними», – наголосив Папа.

Байдужість – одна із форм поганства

Передостаннє запитання під час дружнього діалогу між Папою-єзуїтом та його співбратами з Товариства Ісусового стосувалось байдужості, з якою сьогодні часто доводиться мати справу. За словами Вселенського Архиєрея, байдужість – це одна із великих спокус нашого часу, сучасна форма поганства. В байдужості все зосереджене на власному «я». «Мене турбує, – мовив далі Святіший Отець, – коли все спокійно, коли нема жодної реакції на історію, коли людина не сміється і не плаче». Люди, що належать до такої спільноти, не мають горизонту.

Різноманітність Товариства Ісусового

На завершення один із присутніх єзуїтів попросив у Святішого Отця поради щодо того, як правильно координувати різноманітність, якою характерезується спільнота єзуїтів. На це Папа відповів, що різноманітність – це Божий дар, який свідчить, що Товариство Ісуса не нищить особливість кожного із своїх членів. А координувати нею найкраще за допомогою діалогу та братньої дискусії й зустрічі. «Труднощі не повинні ніколи паралізувати. Необхідно завжди прямувати вперед. А мир знайдемо пізніше, у вічності», – на закінчення підбадьорив Папа присутніх співбратів.