ПАПА

Папа: Комунікація є насправді ефективною тоді, коли стає свідченням

Приймаючи на аудієнції учасників Пленарної асамблеї та працівників Дикастерії в справах комунікації Святіший Отець наголосив, що прозелітизм – це не християнська комунікація. Він закликав комунікаторів бути, насамперед, «закваскою й сіллю світу», не опускаючи рук перед труднощами.

Світлана Духович – Ватикан

У понеділок, 23 вересня 2019 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції учасників Пленарної асамблеї та працівників Дикастерії в справах комунікації. На початку зустрічі з привітальним словом виступив Префект цього відомства Паоло Руффіні, що вперше після свого обрання на цю посаду, в липні 2018 року, очолював Пленарне засідання.

Комунікація відображає прагнення Бога комунікувати

Привітавши присутніх, Святіший Отець вручив Префектові заздалегідь приготовану промову, зазначаючи: «Дозволю собі говорити з вами спонтанно, щоб сказати те, що маю на серці стосовно комінікації».

Наступник святого Петра наголосив, що праця комунікаторів відображає прагнення Бога комунікувати Себе Самого. Саме Бог є першоджерелом комунікації. Комунікація – це не праця в офісі, а, насамперед, прагнення передавати те, що вважаємо правдивим, правильним, добрим і гарним, черпаючи натхнення з Божої сутності.

Комунікація, що випливає із свідчення

Роздумуючи над питанням про те, якою повинна бути комунікація, Папа Франциск закликав присутніх уникати прозелітизму, бо прозелітизм це не по-християнськи.

“Церква не зростає завдяки прозелітизмові, а завдяки привабливості,”

– процитувавши ці слова Папи Венедикта XVI, Святіший Отець пояснив, що «привабливість» означає свідчення: комунікація працівників Дикастерії повинна ґрунтуватися на свідченні.

Закваска і сіль для світу

Вселенський Архиєрей вказав також на важливість не опускати рук перед обличчям світу, який завжди жив і надалі живе за світськими принципами. Вже під час Тайної Вечері Христос молився до Отця про те, аби Він зберіг учнів від лихого, «вони бо не від світу», так само як і Він (пор. Ів 17, 16 ). Ми, християни, не повинні опускати рук, незважаючи на те, що нас мало.

“Нас мало, – пояснив Папа, – бо ми є закваскою й сіллю. В цьому полягає християнське покликання.”

Не опис, а сутність

Ще один аспект комунікації, на який звернув увагу Святіший Отець під час спонтанної промови до працівників Дикастерії в справах комункації, – це важливість вживання іменників. Він зазначив, що сучасному світі дедалі більшої ваги набувають прикметники; ми часто піддаємося спокусі описувати людину, говорячи, що вона така, чи інакша, забуваючи, що це, передусім, людина. Натомість християнська комунікація повинна передавати сутність буття, краса якого виявляється вже в самому собі.

Папу слухають і читають майже сорока мовами

В промові, яку Наступник святого Петра вручив присутнім на аудієнції для роздумів, він вказав на важливість праці всіх працівників Дикастерії в справах комунікації: як тих, обличчя яких йому знайомі, бо вони часто супроводжують його під час Апостольських подорожей, так і багатьох інших, що також «проводять свій робочий тиждень у ритмі Папських справ», працюючи «за кулісами», я «вкладаючи в свою працю, на служінні Церкві, всю свою професіоналізм і креативність, свою завзятість і розсудливість».

“Завдяки вашій праці Папа говорить майже сорока мовами – це справжнє чудо П’ятидесятниці”

– зазначає Святіший Отець, дякуючи їм за самовіддану працю. «Завдяки вам, – додає він, – вчення Папи й Церкви читають у друкованих виданнях, слухають по радіо, дивляться по телеканалах і веб-порталах та поширюють через соціальні мережі в цифровому світі, що стає дедалі бурхливішим».

Комунікація – місія Церкви

Пригадуючи про реформу Дикастерії в справах комунікації, започатковану чотири роки тому, Святіший Отець висловлює задоволення з приводу того, що цей процес й надалі втілюється в життя з далекоглядністю й розважливістю.

Вселенський Архиєрей наголошує, що для Церкви комунікація – це місія, тому не потрібно шкодувати жодних ресурсів для того, аби поширювати Боже Слово. Необхідно також належно використовувати всі таланти, аби вони приносили плоди, мати мужність змінюватися й «виходити поза рамки власних помилкових переконань».

Власних сил недостатньо

Дякуючи Богові за силу, яку він дарує працівникам Дикастерії для втілення реформи, Папа Франциск підкреслює, що недостатньо наших власних сил. Він пригадує, що вже 55 років тому святий Павло VI, звертаючись до членів тодішньої Папської Комісії суспільних комунікацій, вказував на надзвичайно величезні масштаби сфери комунікації, порівняно з якою наші сили є дуже обмеженими. В цьому контексті він закликав комунікаторів керуватися «іншим порядком сил, іншим порядком судити про речі», якого навчає Господь:

“Чим більше ми станемо знаряддям у Божих руках, тобто покірними й великодушними, тим більше зростатиме ймовірність нашої ефективності.”

Комунікація є ефективною тоді, коли стає свідченням

«Ваша й наша сила полягає в єдності», - цими словами Глава Католицької Церкви коментує тему Пленарної асамблеї Дикастерії в справах комунікації «Ми є членами одне одного», що є співзвучною з темою Папського Послання з нагоди 53-го Всесвітнього дня суспільних комунікацій. Він додає, що метафора тіла спонукає замислитися над власною ідентичністю, що ґрунтується на спільності й відмінностях. «Як християни, – підкреслює Папа, – ми всі визнаємо себе членами єдиного тіла, Головою якого є Христос, і ми покликані виявляти цю спільність, що визначає нашу ідентичність як віруючих». Власне, віра, за його словами, – це взаємини, зустріч, і ми можемо комунікувати, приймати й сприймати інших як дар завдяки Божій любові. «Комунікація в Церкві, повинна характеризуватися цим принципом участі й взаємообміну», – зазначає Папа, додаючи, що комунікація є насправді ефективною тільки тоді, коли стає свідченням, тобто участю в житті, дарованому Святим Духом, в якому ми стаємо членами одні одних.

Вираження одного «тіла»

Папа Франциск вказує також на важливість співпраці між мирянами, богопосвяченими особами та священниками з різних країн, що трудяться в Дикастерії в справах комунікації.

На завершення Святіший Отець закликав присутніх зміцнювати зв’язки з місцевими Церквами. «Своєю працею, – підкреслює він, – ви берете участь у служінні єдності Церкви та в координації комунікації всієї Римської Курії. Ми повинні прямувати разом. Ми повинні вміти інтерпретувати й спрямовувати наш час. Нехай церковна комунікація буде насправді вираженням одного “тіла”».