Папа до мозамбікців: Молюся, аби між вами запанували мир і надія
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Шукання тривалого миру – це місія, яка включає всіх та вимагає важкої, наполегливої та невтомної праці. На цьому наголосив Папа Франциск у своїй першій промові, виголошеній під час 31-ї Апостольської подорожі. Вранці, 5 вересня 2019 р., Святіший Отець відслужив приватну Святу Месу в каплиці Апостольської нунціатури в Мапуто, після чого від’їхав до офіційної резиденції Президента Мозамбіку, щоб здійснити візит ввічливості до Глави Держави. В президентському палаці відбулася зустріч з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства.
Солідарність з усім народом
Промовляючи після привітального слова президента Н’юсі, Папа Франциск зауважив, що з радістю знову прибуває до Африки. Звертаючись до присутніх, він зазначив, що в їхніх особах прагне зустріти та щиро привітати весь мозамбікський народ, який «відчиняє двері для оновленого майбутнього миру та примирення».
«Хочу, щоби мої слова близькості та солідарності досягли тих, хто нещодавно постраждав від циклонів Ідаї та Кеннет, руйнівні наслідки яких і далі тяжіють на багатьох родинах, особливо, в тих місцях, де відбудова не була ще можливою та вимагає особливої уваги», – зазначив Святіший Отець, підкреслюючи, що хоч, на жаль, не матиме змоги прибути особисто, запевняє в тому, що поділяє їхній біль і зусилля в доланні викликів.
Щоб мир знову був нормою
Далі Глава Католицької Церкви скерував слова подяки, промовляючи також від імені міжнародної спільноти, за зусилля, які протягом десятиріч докладаються для того, «щоби мир знову був нормою, а примирення – найкращим шляхом долання труднощів і викликів». Особливо важливим у цьому контексті є підписання місяць тому угоди про остаточне припинення збройного протистояння, яке Папа назвав «поворотним моментом», здобутим «сміливими людьми на дорозі миру, що розпочалася із Загальної угоди, підписаної 1992 року в Римі».
«Скільки ж речей проминуло від підписання історичного трактату, який запечатав мир і приніс свої перші паростки! Саме ці паростки підтримують надію й посилюють сподівання на те, що способом написання історії буде не братовбивча боротьба, а вміння розпізнавати одні в одних братів і сестер, дітей тієї самої землі, управителів спільної долі», – наголосив Святіший Отець.
Шукання миру – завдання всіх
Папа Франциск підкреслив, що місцевому людові відомі страждання, жалоба та скорбота, але він не бажав, «аби критерієм, яким керуються людські стосунки, були помста або утиски», ні «щоб за ненавистю й насильством було останнє слово».
«Протягом усіх цих років ви досвідчили, що шукання тривалого миру, місія, що залучає всіх, вимагає наполегливої, постійної та невтомної праці, оскільки мир є “немовби тендітною квіткою, що намагається пробитися крізь каміння насильства” (Послання на всесвітній день миру 2019), а тому вимагає, щоб рішуче, але без фанатизму, мужньо, але без ейфорії, з наполегливістю, але розумно, стверджувалося: “ні” нсильству, що руйнує, “так” мирові та примиренню», – наголосив Глава Католицької Церкви, нагадуючи, що мир – це не лише відсутність війни, але невтомні зусилля на те, щоб «визнавати, гарантувати та конкретно відбудовувати часто забуту та ігноровану гідність», щоб усі могли почуватися «будівничими долі своєї країни».
Мир – запорука прогресу
Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що утвердження миру сприяло розвиткові різних секторів. Багатообіцяючим, зокрема, є поступ у сфері освіти й охорони здоров’я. Тому він заохотив і надалі трудитися над зміцненням структур та інституцій, необхідних для того, щоб «ніхто не почувався покинутим», особливо, молодь, яка «є не лише надією цієї землі, але й теперішнім, що запитує, шукає та потребує віднайти гідні дороги, що уможливлять розвинути всі свої таланти».
«Культура миру вимагає постійного процесу, в якому бачимо залученим кожне нове покоління. Тому, шлях повинен бути таким, що сприяє культурі зустрічі, бувши нею повністю пронизаним: визнавати іншого, творити зв’язки, прокладати мости», – наголосив Папа, вказуючи на важливість того, щоб «зберігати живою пам’ять», як дорогу, що відкриває на майбуття та веде до спільної мети.
Мир – це також дбання про наш спільний дім
За словами Глави Католицької Церкви, мир також «заохочує нас дбати про наш спільний дім». І з цієї точки зору Мозамбік є «благословенною землею», з чого випливає обов’язок «заопікуватися цим благословенням». Адже захист землі – це «також і захист життя», що вимагає особливої уваги тоді, коли бачимо схильність «розграбовувати та спустошувати».
«Культура миру включає продуктивний, сталий та інклюзивний розвиток, в якому кожен мозамбікець зможе відчути, що ця країна є його, що в ній він може встановлювати взаємини братерства та справедливості зі своїм сусідом та з усім тим, що його оточує», – сказав Папа, запевняючи у тому, що просить Бога, аби протягом часу, проведеного в цій країні, також і він, «у сопричасті з моїми братами-єпископами та Католицькою Церквою, що паломничає цією землею, зробити внесок у те, щоби мир, примирення та надія остаточно запанували між вами».
