Папа: Християнин має борг любові перед тими, які не пізнали Господа
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Три слова, почерпнуті з читань – іменник «гора», дієслово «виходити» та займенник «всі» – лягли в основу роздумів, якими Папа Франциск поділився, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 20 жовтня 2019 р., очолив в базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди Всесвітнього місійного дня. Особливістю цьогорічного відзначення такого дня, який припадає у третю неділю жовтня, є те, що в контексті 100-річчя Апостольського листа Венедикта XV «Maximum illud» про місіонерське покликання Церкви, Святіший Отець проголосив увесь жовтень 2019 року Надзвичайним місійним місяцем.
Бог призначив зустріч людству…
Розпочинаючи проповідь, Папа зазначив, що слово «гора» зустрічається і в першому читанні, в якому прозвучало пророцтво Ісаї про «гору Господню», до якої зійдуться всі народи, і в читанні з Євангелії, в якому Ісус після воскресіння призначив учням зустріч на горі в «поганській Галилеї», населеній різними народами.
«Складається враження, що гора – це місце, де Богові подобається призначати зустріч з усім людством, – мовив проповідник. – Це місце зустрічі з нами, як показує Біблія, від Синаю і Кармелю аж до Ісуса, Який проголосив блаженства на горі, преобразився на Таворі, віддав життя на Голготі й вознісся на небо з Оливної гори. Гора, місце великих зустрічей між Богом і людиною, є також місцем, де Ісус проводив години за годинами на молитві».
Наблизитись до Бога і до ближніх
За словами Святішого Отця, гора вказує нам на те, що ми покликані наблизитися до Бога і до ближніх. Як до Всевишнього, в тиші, молитві, віддаливши від себе пустослів’я, так і до ближніх, яких з гори бачимо в іншій перспективі, як спільність, відкриваючи, шо гармонійність краси приходить лише завдяки перебуванню разом, що ближніх слід «не вибирати, а обійняти».
«Гора пов’язує Бога і ближніх в одних обіймах, якими є обійми молитви. Гора веде нас до висот, подалі від багатьох проминаючих матеріальних речей, запрошує відкривати суттєве, те, що залишається: Бога і ближніх. Місія починається на горі: саме там відкривається те, що є вартісним. Посеред цього місійного місяця запитаймо себе: що в житті для мене є важливим? На які вершини я націлений?» – заохотив Глава Католицької Церкви.
Залишити «горизонтальне» життя
Слово «гора» в читаннях супроводиться словом «виходити». «Вийдім на Господню гору», – закликає Ісая. Як зауважив Папа, ми не народилися для того, щоб «стояти на землі, вдовольнятися мілкими речами», але щоб досягати висот, аби зустрічати Бога та ближніх. А для цього потрібно виходити, полишити «горизонтальне» життя, перемагати «гравітацію егоїзму», здійснити «вихід із себе». Це вимагає зусилля, але це єдиний спосіб «бачити все у кращий спосіб», адже згори відкриваються прекрасні панорами.
«Й подібно до того, як неможливо вийти на гору, якщо обтяжуємося речами, так і в житті слід скинути тягар зайвого. В цьому також полягає таємниця місії: щоб вирушити, слід залишити, щоб звіщати, слід відмовитися. Вірогідне звіщення складається не з гарних слів, але з доброго життя, життя служіння, яке здатне відректися від багатьох матеріальних речей, які зменшують серце, роблять нас байдужими та замикають у собі самих, життя, яке відривається від непотрібних речей, які втягують серце, та знаходить час для Бога і для інших. Можемо запитати себе: як відбувається моє сходження? Чи вмію відмовлятися від важкого й непотрібного багажу світськості, аби виходити на Господню гору?» – запитував проповідник.
Кожен є цінним скарбом для Бога
Далі Папа звернув увагу на те, що якщо гора нагадує про те, що є важливим, а дієслово «виходити» про те, як досягнути цього, то третє слово «звучить найгучніше». В усіх читаннях переважає слово «всі». Про «всі народи» говорить Ісая, про «всі народи» йшлося в респонсорійному псалмі, Бог хоче, «аби всі люди спаслися», – писав святий Павло Тимотеєві, зробити «учнями всі народи» закликав Ісус апостолів. За словами Святішого Отця, Бог знає, що ми вперто повторюємо «мій» і «наш» – наші люди, наша спільнота…, а тому невтомно повторює «всі».
«Всі, бо ніхто не є виключеним із Його серця, з Його спасіння, всі, аби наше серце було спроможним бачити поза людські границі, поза фаворитизм, що ґрунтується на егоїзмі й не подобається Богові. Всі, бо кожен є цінним скарбом і сенс життя полягає в тому, щоб дарувати іншим цей скарб. Ось в чому полягає місія: виходити на гору, щоб молитися за всіх, і сходити з гори, стаючи даром для всім. Підніматися і сходити: християнин, отже, завжди перебуває в русі, завжди виходить назовні», – наголосив Наступник святого Петра, зауваживши, що ми кожного дня зустрічаємо чимало людей, але можемо запитати себе, чи виходимо їм назустріч?
Не втрачай нагоду для свідчення
Як зазначив Святіший Отець, в той час, як всі очікують чогось від інших, «християнин іде до інших». Христовий свідок «ніколи не заслуговує на вдячність від інших», але «перебуває в боргу любові перед тими, які не пізнали Господа». «Свідок Ісуса, – сказав проповідник, – виходить назустріч всім, не лише своїм, своїх групці. Ісус каже також тобі: Іди, не втрачай нагоду для місії! Брате, сестро, Господь чекає від тебе того свідчення, якого ніхто не може дати на твоєму місці».
З яким дорученням Господь посилає нас до всіх? З одним і «дуже простим»: зробіть учнями. «Його учнями, а не нашими учнями», – наголосив Папа, додаючи, що «Церква добре звіщає лише тоді, коли живе як учениця», а справжній учень «щодня іде за Вчителем і поділяє з іншими радість учнівства», не завойовуючи чи примушуючи інших, але «свідчачи».
«Ми тут для того, – підсумував проповідник, – щоб свідчити, благословляти, втішати, підводити, передавати красу Ісуса. Будь мужнім, Він очікує від тебе чимало! Господь відчуває своєрідну тугу за тими, які ще не пізнали, що є улюбленими дітьми Отця, братами й сестрами, за яких Він віддав Своє життя і дав Святого Духа. Хочеш заспокоїти тугу Ісуса? З любов’ю іди до всіх, бо твоє життя – це цінна місія: не тягар, який слід знести, але – дар».
