Папа: Курія змінюється, щоб краще служити людству
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
У світі, що змінюється, Римська Курія також змінюється, але не для того, щоб «слідувати за віяннями моди». Церква переживає розвиток і зростання з перспективи Бога. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи в суботу, 21 грудня 2019 року, своїх найближчих співробітників – Римську Курію, центральний орган управління Церкви, очільники якої зібралися в Климентинському залі Апостольського палацу, щоб обмінятися різдвяними побажаннями зі Святішим Отцем, привітання якому від імені присутніх склав кардинал Анджело Содано, Декан Колегії Кардиналів.
Наступник святого Петра у своїй промові звернув увагу на те, що вся Біблія складається з розповідей про початки нових шляхів та про поновні відправлення. Саме тому, за його словами, кардинал Генрі Нюмен, один із новопроголошених святих, говорячи про «зміни», мав на увазі «навернення».
Виклик та інертність
Глава Католицької Церкви запросив слухачів прислухатися до переконання, яке супроводить усі його повчання, про те, що епоха, в якій живемо, «не є просто епохою змін, але зміною епох». В такому контексті «здоровим наставленням» є сміливо та з розпізнаванням підходити до «викликів теперішнього часу», замість того, щоб підтнитися «зручній інертності», мовляв, краще залишити все таким, як воно є.
«Часто трапляється так, що переживання змін обмежується вдяганням нового одягу, залишаючись у дійсності такими, як були перед цим», – сказав Папа, цитуючи слова італійського письменника Джузеппе Томазі ді Лампедуза: «Якщо хочемо, щоб все залишилося так, як є, потрібно, щоб все змінилося».
Між новизною і пам’яттю
Переходячи до роздумів про реформу Курії, Святіший Отець підкреслив, що ніколи не йшлося про те, аби поводитися так, ніби до цього нічого не існувало. Він завжди наголошував на тому, щоби «цінувати все те добре, що було зроблено протягом складної історії Курії».
«Історію, – сказав він, – необхідно цінувати для того, щоб будувати майбутнє з міцними основами, що має коріння та може бути плідним. Покликатися на пам’ять не означає зачіпатися за автоконсервацію, але покликатися на життєвість шляху, що перебуває в постійному розвиткові. Пам’ять не є статичною. Вже зі своєї природи вона включає рух».
Змінити, щоб звіщати
У цьому контексті Папа згадав про деякі нововведення в організації структури курії, як от створення третього відділу Держаного Секретаріату, що присвячений персоналові на дипломатичній службі, чи зміни, які стосуються структури деяких дикастерій та «стосунків між Римською Курією та місцевими Церквами». Але слід підкреслити, на що зверталося увагу вже в часах понтифікатів Івана Павла ІІ та Венедикта XVI, що сучасний світ, який вже не є настільки свідомим Євангелія як в минулому, вимагає глибокої реструктуризації історичних дикастерій та створення нових.
Згадуючи про Конгрегації Доктрини віри та Євангелізації народів, Святіший Отець зазначив, що коли вони були створені, «тривала епоха, коли було легше розрізнити між двома доволі чітко визначеними гранями: з одного боку – християнський світ, а з іншого – той, який потрібно євангелізувати». «Тепер така ситуація вже перестала існувати. Народи, які ще не прийняли Євангельську благовість, не живуть виключно на не західних континентах, але проживають повсюди, особливо, у величезних урбаністичних скупченнях, які вимагають особливого душпастирства, – сказав він. – У великих містах потрібні інші “карти”, інші парадигми, що допоможуть нам переглянути наш спосіб думання та наші підходи».
Євангеліє та цифрова культура
Отож, за словами Наступника святого Петра, спонукою перетворення ватиканських інституцій є оновлення звіщення Євангелія. Звичаї, стилі, розпорядок, мова – як стверджувалося вже в Апостольському напоумленнні «Evangelii gaudium» – повинні бути «відповідним каналом євангелізації сучасного світу», а не предметом «самозбереження». Відповіддю на таку потребу є, наприклад, створення Дикастерії в справах комунікації, органу, що увібрав у себе всі ватиканські медіа, що раніше діяли відособлено. Але не з метою простого «координаційного згрупування», але для «гармонізації», щоби змогти запропонувати «кращі послуги» в «значною мірою цифровій культурі».
«Нова культура, позначена факторами конвергенції та мультимедійності, потребує належної відповіді з боку Апостольської Столиці в сфері комунікації. Сьогодні, на відміну від диверсифікованих служб, переважає мультимедійна форма, й цим також позначений спосіб їх розуміння та здійснювання. Все це, поряд із культурними перемінами, вимагає інституційного та особистого навернення», – підкреслив Папа, вказуючи на перехід від праці у відокремлених секторах, яка в кращому випадку деякою мірою координувалася, до тісно взаємопов’язаної праці, тобто, праці в синергії.
Одна структура – численні служіння
Схожа доля, як зауважив Святіший Отець, спіткала Дикстерію служіння цілісному людському розвиткові, створену для того, щоб зробити послідовнішою та зосередженішою працю, яка раніше була розподілена між Папськими Радами «Справедливість і мир», «Cor Unum», Душпастирства мігрантів і Душпастирства охорони здоров’я. Говорячи про виклики в цій сфері, він наголосив:
«Церква, отже, покликана нагадувати всім про те, що не йдеться лише про соціальні питання чи про мігрантське питання, але про людей, про братів і сестер, які сьогодні є символом усіх, кого глобалізоване суспільство відкидає немов непотріб. Вона покликана свідчити, що для Бога ніхто не є “чужинцем” чи “відкиненим”. Вона покликана пробуджувати сумління, приспані байдужістю».
Втому перемагає любов
Папа підкреслив, що серед «великих викликів» та «необхідного пошуку рівноваги», важливо, аби Церква, а в першу чергу – Римська Курія, звернула свій погляд на людство, в якому всі є «дітьми одного Отця». Процес великих перемін, за його словами, є важким, а тому потребує поступовості й передбачає можливість «людської помилки». З цим непростим історичним викликом завжди пов’язана також «спокуса прив’язуватися до минулого», навіть і під оновленими формулюваннями, бо воно здається «безпечнішим, відомим і менш конфліктним».
«Слід остерігатися спокуси закам’янілості. Тієї зашкарублості, що народжується зі страху перед змінами та закінчується вкриванням частоколом і перешкодами терену спільного добра, перетворюючи його в мінне поле некомунікабельності та ненависті. Ніколи не забуваймо про те, що за кожною закам’янілістю приховується порушення рівноваги», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що курія не є «тілом, відірваним від дійсності», але «живим тілом, живим настільки, наскільки цілісно живе Євангелієм».
Свої роздуми Глава Католицької Церкви завершив словами кардинала Мартіні з його останнього інтерв’ю, сказаними кілька днів перед смертю: «Церква відстала десь на двісті років. Чому ж вона не пробудиться? Боїмося? Маємо страх замість відваги? Все-таки, основою Церкви є віра. Віра, довір’я, мужність... Лише любов перемагає втому».
