Папа: До Бога приходимо тим же шляхом, що й Він до нас: через Марію
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Ісус, Божий Син, не явився у світ дорослим, але був зачатий у лоні, в якому день за днем, місяць за місяцем взяв на Себе нашу людську природу. В лоні жінки Бог і людство поєдналися настільки, щоб більше ніколи не розлучатися. Також і в небі Ісус перебуває в тілі, яке прийняв у лоні Своєї Матері. З таких роздумів Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену під час Святої Меси, яку він у середу, 1 січня 2020 р., відслужив в базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди урочистості Пресвятої Богородиці Марії.
Дорога до єдності з Богом
За словами Святішого Отця, в перший день нового року, в урочистість на честь Богоматері, святкується оте «весілля між Богом і людиною», започатковане в лоні жінки. Наша людськість «назавжди перебуватиме в Бозі», так само як Марія назавжди залишатиметься «Божою Матір’ю». Вона – жінка й матір, і це «суттєва річ».
«З Неї, жінки, народилося спасіння, отож, не існує спасіння без жінки. В Ній Бог поєднався з нами, і якщо хочемо поєднатися з Ним, слід йти тією ж дорогою: через Марію, жінку і матір», – наголосив проповідник, звертаючи увагу на те, що починаємо рік під знаком Богородиці, «жінки, що виткала людськість Бога».
Насильство над жінкою – блюзнірство проти Бога
Папа підкреслив, що відродження людства починається від жінки. Жінки є «джерелами життя», однак, і надалі не перестають зазнавати кривд, побоїв, насильства, примусу до проституції чи до вбивства життя, яке носять у лоні. «Кожне насильство, завдане жінці – це блюзнірство проти Бога, Який народився від жінки», – наголосив він.
За словами Святішого Отця, оскільки «із тіла жінки прийшло спасіння для людства», то з того, як ми ставимося до нього «можемо зрозуміти рівень нашої людяності». Воно, натомість, часто «приноситься в жертву» на вівтарях реклами, заробітку й порнографії, в той час, як повинно бути «шанованим», адже це – «найблагородніше тіло світу», що «зачало і привело на світ Любов, яка нас спасла». «Сьогодні, однак, також і материнство зазнає принижень, оскільки єдиним зростанням, яке викликає зацікавлення, є зростання економічне», – додав він.
Дивитися серцем
Далі Наступник святого Петра звернув увагу на те, що в біблійній розповіді жінка з’явилася як вінець створіння, підсумок усього створення. Вона містить у собі «мету створіння», якою є «народжувати й оберігати життя, творити спільність з усім, піклуватися про все». Саме це робить Богородиця в Євангелії, про Яку читаємо, що Вона «зберігала всі ці речі, роздумуючи над ними в Своєму серці». Зберігала все: радість Різдва і смуток задля браку гостинності, любов Йосифа та подив пастухів, обітниці й непевність щодо майбутнього… А повторювання цього речення в Євангелії вказує на те, що «зберігати в серці» не було для Марії «похвальним жестом», але «Її звичкою».
«Для жінки є притаманним брати життя до серця. Жінка показує, що суть життя не полягає в тому, щоб постійно здобувати речі, але в тому, щоб брати до серця ті речі, що існують. Лише той, хто дивиться серцем, бачить добре, бо вміє “бачити всередині”: особу поза її помилками, брата поза його слабкістю, бачити надію в труднощах, Бога – в усьому», – сказав Святіший Отець, додаючи, що розпочинаючи новий рік, можемо запитати себе, чи ми вміємо дивитися серцем, чи люди, з якими живу, лежать у моєму серці, чи в центрі серця перебуває Господь чи якісь інші цінності?
«Тільки якщо життя лежить нам на серці, – пояснив він, – зуміємо заопікуватися ним та здолати байдужість, яка нас огортає. Просімо цієї благодаті: прожити рік із бажанням прийняти інших до свого серця, заопікуватися іншими. І якщо прагнемо кращого світу, який буде домом миру, а не двором війни, нам повинна лежати на серці гідність кожної жінки. Від жінки народився Князь миру. Жінка є дарителькою та посередницею миру, а тому повинна бути повністю залучена до процесів прийняття рішень».
Продовжувач діла Марії
Врешті, Папа зауважив, що новонароджений Ісус отримав від Своєї Матері перші пестощі, з Нею обмінювався першими усмішками. Саме з Нею Він започаткував «революцію ніжності», а Церква, споглядаючи на Дитя Ісуса, «покликана її продовжувати». Бо й вона, як Марія, «є жінкою та матір’ю» і саме в Богородиці розпізнає «свої характерні риси». Бачить Її, непорочну, й відчуває покликання сказати «ні» гріхові. Бачить Її, плідну, й почувається покликаною «звіщати Господа й народжувати Його» в життях людей, бачить матір, і відчуває покликання «приймати кожну людину як свою дитину».
«Наближаючись до Марії, Церква віднаходить себе саму, свій центр та свою єдність. Ворог людської природи, диявол, старається, натомість, поділити її, ставлячи на перше місце відмінності, ідеології, думки партій. Ми не зрозуміємо Церкву, якщо дивимося на неї через її структури, неможливо зрозуміти Церкву, обравши відправною точкою структури, програми та тенденції, ідеології чи функціональність: щось таки збагнемо, але не серце Церкви. Бо Церква, – наголосив Святіший Отець, – має серце матері. Й ми, діти, сьогодні призиваємо Божу Матір, Яка об’єднує нас у віруючий люд».
