Папа: Потребуємо очей, спроможних побачити спасіння
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Очі мої побачили Твоє спасіння». Ці слова праведного Симеона, сказані, коли він взяв на руки Божого Сина, якого Марія та Йосиф принесли до храму сорокового дня після народження, лягли в основу роздумів, якими Папа Франциск поділився з богопосвяченими особами, що в суботу, 1 лютого 2020 р., напередодні свята Стрітення Господнього, зібралися в базиліці Святого Петра у Ватикані на Святу Месу з нагоди XXIV Дня богопосвяченого життя. Євхаристійне богослужіння було випереджене обрядом благословення свічок і процесійною ходою із запаленими свічками.
Вміти побачити суттєве
Як зауважив проповідник, серед багатьох людей, присутніх того дня в храмі, лише Симеон побачив в Ісусі Спасителя. В «малій, тендітній і простій дитині» він побачив спасіння, й узявши Його на руки, відчув у вірі, що «в Ньому Бог сповняв Свої обітниці», а тому міг «відійти в мирі», бо його очі «побачили благодать, що вартувала більше, ніж життя».
«Також і ви, дорогі богопосвячені браття й сестри, є простими чоловіками й жінками, які побачили скарб, вартісніший від всіх володінь світу. Задля нього ви залишили цінні речі, як блага чи створення своєї сім’ї. Чому ви так вчинили? Бо закохалися в Ісуса, побачили в Ньому все й, захоплені Його поглядом, залишили все інше. Богопосвячене життя є отим баченням. Воно означає бачити, що є вартісним в житті», – сказав Папа.
Спокуса світського погляду
Як зазначив Святіший Отець, вміти «побачити благодать» є відправною точкою. Оглянутися назад, переглянути свою історію й розгледіти в ній вірний Божий дар, не лише у великих моментах, але й в хвилинах слабкості. Бо спокусник «наполягає саме на нашій немічності», мовляв, «ти не став кращим протягом цих років, не здійснив того, що міг зробити, тобі не дозволили зробити те, до чого ти почувався здатним…». Побачивши, що «це частково є правдою», можемо піти за цими думками, ризикуючи загубити компас «Божої безкорисливості». Бог же «завжди нас любить», також і в нашій немічності, й коли зосереджуємо свій погляд на Ньому, «відкриваємося на прощення, яке нас оновлює, та утверджуємося Його вірністю».
«Бо над чернечим життям нависає ця спокуса: мати світський погляд. Це погляд, який перестає вбачати в Божій благодаті головну річ в житті й починає шукати якийсь замінник: трохи успіху, трохи почуттєвої відради, чинити нарешті те, що хочу. Але якщо богопосвячене життя не обертається навколо Божої благодаті, то зосереджується на власному “я”. Втрачає порив, зручно вмощується й застоюється», – підкреслив Папа, зауваживши, що це веде до пустослів’я і нарікання.
Правильний погляд на життя
Тож, за словами Наступника святого Петра, для того, щоб «мати правильний погляд на життя», потрібно вміти як Симеон бачити «Божу благодать щодо нас». А для цього слід перебувати в близькості зі Святим Духом, про Якого тричі згадується в цьому євангельському уривкові. Симеон перебував у близькості зі Святим Духом, з Божою любов’ю. Так і богопосвячене життя, якщо буде стійким в Божій любові, то здатне побачити красу.
«Воно бачить, що убогість не є титанічними зусиллями, але вищою свободою, що дарує нам Бога і ближніх, як справжнє багатство. Бачить, що чистота не є суворою безплідністю, але життям задля любові без посідання. Бачить, що послух – це не дисципліна, а перемога над нашою анархією», – мовив Святіший Отець.
Жити щоб служити
Побачивши смиренне немовля Ісуса, Який прийшов, щоб служити, а не щоб Йому служили, Симеон називає себе слугою. Бо той, хто зосереджує погляд на Ісусі, як підкреслив проповідник, «вчиться жити, щоб служити», а не чекає, коли інші розпочнуть. Він пускається на пошуки ближнього.
«А де є мій ближній у богопосвяченому житті? Насамперед, у власній спільноті. Слід просити благодаті вміти шукати Ісуса в братах і сестрах, яких ми отримали. Саме там починається практика любові: на тому місці, де живеш, приймаючи братів і сестер з їхніми злиднями, як Симеон прийняв простого й убогого Ісуса», – сказав Папа, пояснюючи, що сьогодні, коли чимало людей бачать в інших «лише перешкоди й ускладнення», існує потреба в поглядах, які «шукають ближнього». Тож ченці та черниці, «які живуть, щоб наслідувати Ісуса», покликані приносити в світ Його погляд, який є «поглядом співчуття».
Очі, які надіються
Врешті, Святіший Отець звернув увагу на те, що очі Симеона побачили спасіння, бо очікували його, були очима, «які надіялися». Шукаючи світла, вони побачили «світло для світу». Це були «ветхі очі», але в яких горіла надія.
«Погляд богопосвячених осіб не може не бути поглядом надії», – наголосив Папа, зауваживши, що для того, аби це було саме так перед обличчям різних труднощів і невдач, слід, знову-таки, остерігатися спокуси світського погляду, «який анулює надію». Прикладом є Симеон і Анна, що не зважаючи на похилий вік, перебували при святині, вдень і вночі служачи Богові. «Ось в чому секрет: не віддалятися від Господа, джерела надії. Ми сліпнемо, якщо не дивимося на Господа кожного дня, якщо не адоруємо Його», – сказав проповідник.
