Річниця Папи, який нас провадить, супроводжуючи

Andrea Tornielli – Ватикан

Початок восьмого року Понтифікату Папи Франциска припадає в драматичний момент для всього людства, покликаного протистояти пандемієї COVID-19. Заклик, наполегливий і звернений до всіх,  щоб пильно вдивлятись у те, що істотне, вимагає, щоб цю річницю відзначати інакше, ніж у попередні роки. В ці важкі дні, коли кожен з нас у драматичний спосіб стикається з невпевненістю існування, Папа Франциск вирішив супроводжувати нас молитвою, ввіренням Пречистій Діві Марії та щоденною відправою Святої Меси в «Домі святої Марти», яка щоранку винятково транслюється в прямому ефірі й поширюється по всьому світі завдяки streaming-відеотрансляціям.

Зрештою, саме ці Святі Меси, щоденні відправи «парафіяльного священика», що проповідує невеликим групам вірних, розповідаючи про те, що викликало в ньому роздумування над Божим словом, звіщеним цього дня, є одним із найзначніших нововведень понтифікату. Щоденний супровід, який став утішаючою зустріччю для багатьох людей, які за ці сім років шукали та читали резюме про проповіді в «Домі святої Марти», запропоновані ватиканськими засобами суспільної комунікації. Тепер цей простий і конкретний супровід Папи, що служить Святу Месу в каплиці своєї резиденції, приносячи Євхаристійну жертву за страждаючих, за хворих, за їхніх рідних, за лікарів, медсестер, волонтерів, самотніх людей похилого віку, в'язнів, владу, став ще очевиднішим і утішаючим.

У Попільну середу, коли надзвичайна ситуація з коронавірусом ще не була сприйнята настільки очевидно, наступник Петра сказав: «Ми починаємо Великий Піст, отримуючи попіл: “Пам’ятайте, що ти порох, і в порох повернешся”. Порох на голові повертає нас на землю, нагадує нам, що ми прийшли з землі й у землю повернемось. Тобто ми слабкі, тендітні, смертні. Ми тільки проходимо сторіччями й тисячоріччями, перед неосяжністю галактик і всесвіту ми крихітні. Ми – пил у всесвіті. Але пил, люблений Богом. Господеві сподобалось зібрати його в Свої руки і вдихнути Свій подих життя. Отже, ми – дорогоцінний порох, призначений жити вічно.

Ми – земля, на яку Бог вилив Своє небо, порох, що вміщує Його мрії. Ми – надія Бога, Його скарб, Його слава».

Папа завершив свою проповідь цими словами:

«Примирімось, отже, щоб жити як улюблені Божі діти, як прощені грішники, як зцілені хворі, як супроводжувані паломники. Отже, любімо, щоб любити. Піднімаймось, щоб прямувати до мети люблячи одні одних і прямуючи до мети, до Пасхи. Досвідчимо радість відкрити, що Господь воскрешає нас з нашого попелу».

Саме для того, щоб засвідчити цей погляд надії і ці обійми, звернені до всіх, Папа, який веде нас, супроводжуючи, у вівторок 10 березня, на початку Святої Меси в «Домі святої Марти», молився, зокрема, за священиків, щоб у цей момент вони мали сили супроводжувати, утішати та бути поруч із тими, хто страждає. І також, приймаючи всі можливі запобіжні заходи, мали «відвагу вийти й піти до хворих, несучи силу Божого слова та Євхаристію й підтримували медичних працівників і волонтерів у надзвичайній службі, яку вони виконують».

(Переклад: с. Лідія Короткова, СНДМ)