Папа: Християнство без милосердя неможливе
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Якщо наша християнська віра не веде нас до милосердя, то ми помилилися дорогою. На це звернув увагу Папа Франциск у своїй катехизі з нагоди загальної аудієнції в середу, 18 березня 2020 р., яка відбувалася з робочого кабінету Святішого Отця в Апостольському палаці за посередництвом засобів комунікації. Розпочинаючи катехизу, присвячену п’ятому блаженству «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя», він підкреслив, що воно є єдиним, в якому «збігаються причина та плід».
Два невіддільні аспекти прощення
Як зазначив Святіший Отець, ця «взаємність прощення» не є особливістю лише згаданого блаженства, але притаманна всьому Євангелію. Й інакше не могло би бути, адже «милосердя є серцем Бога». Ісус навчає: не судіть, і не будете суджені, прощайте і вам проститься. А в молитві, якої Він нас навчив, промовляємо: «Прости нам наші борги, як ми прощаємо нашим винуватцям». І це прохання є єдиним, до якого Ісус повертається, виклавши всю молитву: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших».
«Існують дві речі, які неможливо відокремити: дане та отримане прощення. Але для багатьох людей це важко, їм не вдається простити. Часто зазнане зло є настільки великим, що змогти простити здається немов видряпатися на височезну гору: надзвичайні зусилля. Тоді дехто думає, що це є неможливим. Факт взаємності милосердя вказує нам на те, що нам потрібно розвернути перспективу. Самі ми не можемо, потрібна Божа благодать і ми повинні її просити», – підкреслив Папа.
Всі ми є боржниками
За словами Святішого Отця, якщо п’яте блаженство обіцяє зазнати милосердя, а в молитві «Отче наш» ми просимо про відпущення провин, це вказує на те, що всі ми є боржниками й потребуємо зазнати милосердя. Ми є боржниками перед Богом, «Який є дуже щедрим», і перед ближніми. Кожен знає, що не є таким батьком чи матір’ю, чоловіком або дружиною, братом чи сестрою, якими повинні би бути… Знаємо, що також і ми чинили зло, або ж не зробили того добра, яке повинні би зробити…
«Але саме ця наша убогість, – наголосив він, – стає силою для прощення! Ми – боржники, і якщо уважно слухали сказане на початку, будемо виміряні тією ж мірою, якою міряємо інших, а тому нам вигідно розширювати її та відпускати борги, прощати. Кожен повинен пам’ятати, що потребує прощати, потребує прощення і потребує терпеливості. В цьому полягає таємниця милосердя: прощаючи, ми прощені. Тому Бог нас випереджує та перший прощає нам. Отримавши Його прощення, стаємо ми, в свою чергу, здатними прощати».
Нема християнства без милосердя
Шукаючи відповідь на запитання про те, де народжується наше милосердя, Папа вказав на Ісусові слова: «Будьте милосердні, як і Отець ваш небесний милосердний». Тож наскільки більше приймаємо любов Отця, настільки більше любимо. «Милосердя – це не один з багатьох вимірів, але центр християнського життя: не існує християнство без милосердя. Якщо все наше християнство не веде нас до милосердя, то ми помилилися дорогою. Бо милосердя – єдина справжня мета кожної духовної подорожі», – сказав Святіший Отець, згадавши про те, що саме ця тема була темою першої молитви «Ангел Господній», яку він провів як Папа.
«Це глибоко закарбувалося в мені, як послання, що як Папа я повинен завжди передавати далі, послання, що повинно стати щоденним: милосердя», – сказав Святіший Отець, додаючи: «Боже милосердя – це наше визволення та наше щастя. Ми живемо завдяки милосердю й не можемо дозволити на те, щоб бути без милосердя: це необхідне для дихання повітря. Ми надто злиденні, щоби ставити умови, ми потребуємо прощати, бо потребуємо бути прощеними».
