Папа про шлях до єдності: з вдячністю за минуле та з вірою у майбутнє
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
На дорозі, що веде до повного сопричастя, важливою є як пам’ять про пройдений шлях, так і погляд за горизонт. Про це Папа Франциск пише в листі на ім’я кардинала Курта Коха, Голови Папської Ради сприяння єдності між християнами, з нагоди 25-річчя енцикліки святого Івана Павла ІІ «Ut unum sint» (Щоб усі були одно).
Молитва Господа й Учителя
«Із поглядом, зверненим на горизонт Ювілею Двохтисячоліття, він хотів, аби прямуючи до третього тисячоріччя, Церква мала перед очима палку молитву свого Господа та Вчителя: “Щоб вони були одно” (Ів, 17,21)», – так Святіший Отець пояснює мотиви свого святого попередника, який написав цю енцикліку, що «в незворотній спосіб» підтвердила екуменічне заанґажування Католицької Церкви. А опублікувавши її в урочистість Вознесіння, він запропонував її під знаком Святого Духа, «будівничого єдності в різноманітності». «В такому самому літургійному й духовному контексті ми її спогадуємо та наново пропонуємо Божому людові», – пише він.
Єдність і різноманітність
Папа нагадав, що Другий Ватиканський Собор визнає, що рух до відновлення єдності між усіма християнами зродився завдяки благодаті Святого Духа, Який, «здійснюючи розмаїття благодатей і служінь», є «першопричиною єдності Церкви». Й енцикліка «Ut unum sint» наголошує, що «законне розмаїття не протиставляється єдності Церкви, більше того, збільшує її достоїнство, роблячи неабиякий внесок в здійснення її місії». Бо, в дійсності, «лише Святий Дух може викликати різноманітність, множинність, і, водночас, творити єдність».
З вдячністю за пройдений шлях
«У цю річницю складаю подяку Господеві за шлях, який Він дозволив нам як християнам пройти в шуканні повної єдності. Також і я розділяю здорову нетерпеливість тих, які, іноді, вважають, що ми могли би й повинні би докладати ще більше зусиль. Однак, не повинно бракувати віри й вдячності: в ці десятиліття зроблено багато кроків для лікування вікових і тисячорічних ран; зросли взаємні пізнання та пошана, допомагаючи подолати вкорінені пересуди; розвинувся богословський діалог і діалог любові, як також різні форми співпраці в діалозі життя, на душпастирському й культурному рівнях», – пише Глава Католицької Церкви, скеровуючи свою думку до «любих братів», які очолюють різні Церкви та церковні спільноти, поширюючи її на братів і сестер «кожної християнської традиції, які є нашими супутниками в дорозі».
Окремі слова подяки Святіший Отець присвятив тим, які трудилися і трудяться у цій Папській Раді, щоби «підтримувати в Церкві живим усвідомлення цієї невід’ємної мети». У цьому контексті він згадує про дві нещодавні ініціативи: «Екуменічний путівник для єпископів», публікація якого запланована на осінь, покликаний стати провідником для ієрархів у здійсненні «суттєвого аспекту місії єпископа», яким є служіння єдності, та видання часопису «Acta Œcumenica», що повинен стати посібником для тих, які трудяться на користь єдності.
З поглядом у майбутнє
«На дорозі, що веде до повного сопричастя, важливо творити пам’ять про пройдений шлях, але так само важливо проникати за горизонт, ставлячи разом з енциклікою “Ut unum sint” перед собою запитання: “Quanta est nobis via?” (77), “який ще шлях лежить перед нами?”. Одна річ є певною: єдність є, в основному, не результатом нашої дії, але даром Святого Духа», – підсумовує Папа, уточнюючи, що єдність не прийде «як кінцеве чудо», але «приходить в дорозі». З цього випливає заохочення молитися до Святого Духа, аби Він провадив нашими кроками, й щоб кожен з оновленим завзяттям відчув заклик трудитися на користь єдності та братерства між усіма Христовими учнями, «щоби світ увірував» (Ів 17,21).
