Папа: Поставити на першому місці любов до Ісуса
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Ісус запрошує нас у повноті та без вагань переживати свою єдність із Ним, серйозно ставлячись до євангельських вимог, також і тоді, коли це вимагає жертовності та труднощів. На це звернув увагу Папа Франциск, промовляючи до прочан, які в неділю, 28 червня 2020 р., зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, аби разом з ним помолитися опівдні молитву «Ангел Господній».
Плідна родинна любов
У світлі уривка з 10-ї глави Євангелії від Матея, що ліг в основу цих роздумів, Святіший Отець зазначив, що перша вимога полягає в тому, аби поставити любов до Бога «понад родинні почуття». Каже Ісус: «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж Мене, той недостойний Мене».
«Ісус, без сумніву, не має на меті недооцінювати любов батьків і дітей, але знає, що родинні узи, якщо поставити їх на першому місці, можуть віддалитися від справжнього добра. Бачимо, що деякі прояви корупції в урядах випливають саме з того, що родинні зв’язки є більшими від любові до батьківщини, й тому родині призначаються на посади. І подібно з Ісусом: коли якась любов є більшою ніж любов до Нього, це не добре. Всі ми можемо навести різні приклади цього. Не згадуючи про ті ситуації, в яких родинні почуття змішуються з рішеннями, які протиставляються Євангелію», – пояснив Наступник святого Петра, додаючи, що коли, натомість, «любов до батьків і дітей натхнена та очищена любов’ю до Господа», вона стає повністю плідною та приносить плоди добра як в самій родині, так і далеко поза нею.
Справжня любов не без хреста
Далі Ісус каже: «Хто не бере свого хреста й не йде слідом за Мною, той недостойний Мене». За словами Папи, йдеться про те, аби прямувати за Ісусом тією ж дорогою, якою Він Сам пройшов, не шукаючи стежок навпростець. «Не існує справжньої любові без хреста, тобто, без ціни, яку треба заплатити особисто», – сказав Єпископ Риму, вказуючи на свідчення татів і матерів, які зносять чимало хрестів з любові до дітей, і додаючи, що «несений з Ісусом» хрест вже не лякає, оскільки Христос підтримує нас в годину найсуворіших випробувань.
Не слід також збуджено перейматися збереженням свого життя з боязким та егоїстичним наставленням. Ісус попереджає: «Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде». Йдеться про «парадокс Євангелія», але також в цьому ми маємо чимало прикладів про те, що «повнота життя та радості» віднаходиться тоді, коли посвячуємося справі Євангелія та нашим ближнім.
Простий знак Божого царства
Як нагадав далі Наступник святого Петра, завдяки такій поведінці можемо досвідчити Божу вдячність. Ісус каже: «Хто вас приймає, той Мене приймає […]. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, […] не втратить своєї нагороди». Це вказує на те, що «великодушна вдячність Бога-Отця» враховує найменший жест любові та служіння ближнім, спонукаючи й нас, у свою чергу, «бути вдячними тим, які турбуються про наші потреби».
«Коли хтось надає нам якусь послугу, ми не повинні думати, що все це нам належиться. Ні, чимало послуг робляться безкорисливо. Вистачить згадати про волонтерство, що є одним з найвеличніших скарбів італійського суспільства Волонтери… чимало з них віддали життя під час цієї пандемії. Це робиться з любові, несучи служіння… Вдячність, признання, є, насамперед, ознакою доброго виховання, але також – відзнакою християнина. Це простий, але справжній знак Божого царства, яке є царством вдячної і безкорисливої любові», – сказав Папа, побажавши:
«Нехай же Пресвята Марія, яка полюбила Ісуса понад Своє власне життя та йшла за Ним аж до хреста, допоможе нам завжди ставати перед Богом із готовим серцем, дозволяючи на те, аби Його слово судило про нашу поведінку та наші рішення».
