Папа: Теж і в III тисячолітті можлива зустріч з Ісусом. Наприклад, в мігрантах
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Культура добробуту, що спонукає нас думати лише про себе самих, вчиняє нас нечутливими до волання інших, чинить так, що живемо у мильних бульбашках, які хоч і гарні, але є нічим, ілюзією порожнього, тимчасового, що веде до байдужості щодо інших, більше того, веде до глобалізації байдужості», – сказав Папа Франциск сім років тому, 8 липня 2013 р., проповідуючи під час Святої Меси, яку він відслужив на спортивному майданчику на італійському острові Лампедузі в Середземномор’ї, що став символом трагедії мігрантів, що втікаючи від злиднів, перебираються до Європи морем на непристосованих плавзасобах, морем, яке сьогодні стало цвинтарем для десятків тисяч знедолених.
Ці слова Святіший Отець знову повторив під час Святої Меси, яку в сьому річницю цього візиту, 8 липня 2020 р., відслужив у каплиці «Дому святої Марти» в присутності персоналу Відділу в справах мігрантів і біженців Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові. Коментуючи заклик респонсорійного псалма: «Обличчя Боже повсякчас шукайте», він підкреслив, що цей пошук становить фундаментальне наставлення в житті віруючого, який збагнув, що «остаточною метою життя є зустріч з Богом».
Що віддаляє серце від Бога?
«Шукання Божого обличчя – це запорука доброго результату нашої мандрівки цим світом, що є виходом до справжньої Обіцяної Землі, небесної батьківщини. Боже обличчя – наша мета і наша полярна зірка, що допомагає нам не збитися з дороги», – сказав проповідник, зауваживши у світлі першого читання з Книги Осії, що пророк описує становище ізраїльського народу саме в той час, коли він загубився, «втратив з поля зору Обіцяну Землю» та «блукав у пустелі неспокою». А сталося це через те, що «процвітання та великі багатства» віддалили серця ізраїльтян від Господа, наповнивши їх несправедливістю. І йдеться про гріх, «від якого й ми, християни, не є захищеними».
За словами Папи, заклик пророка: «Засійте собі правду, жніть плід любові, розоріть собі цілину. Бо вже час шукати Господа, аж Він прийде й виллє на вас дощем справедливість», – є для нас «оновленим запрошенням до навернення».
До особистої зустрічі з Ісусом
Як зауважив Святіший Отець, пошуки Божого обличчя «мотивовані прагненням особистої зустрічі з Господом», з Його безмежною любов’ю та спасенною могутністю. Дванадцять апостолів, про яких йшлося в читанні з Євангелії від Матея, мали благодать фізично зустріти в постаті Ісуса втіленого Божого Сина. Він звертався до них на ім’я, дивлячись у вічі, а вони запам’ятали Його обличчя, чули Його голос, бачили чуда. Ця особиста зустріч, період благодаті, веде до місії: «Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне», – закликає Ісус.
«Ця особиста зустріч з Ісусом Христом, – сказав проповідник, – можлива також і для нас, учнів третього тисячоліття. Зосереджені на шуканні Господнього обличчя, можемо розпізнати Його в обличчі бідних, хворих, покинутих і чужинців, яких Бог ставить на нашій дорозі. І ця зустріч також і для нас стає періодом благодаті та спасіння, наділяючи нас такою ж місією, що була доручена апостолам».
Все що їм, те й Мені вчинили…
У сьому річницю свого візиту на Лампедузу, Глава Католицької Церкви повторив те, що казав у лютому минулого року учасникам зустрічі «Вільні від страху». Тоді і тепер він наголосив на тому, що «зустріч з іншим є зустріччю з Христом», адже Він Сам це сказав, додаючи, що «все що зробили одному з цих моїх братів найменших, ви Мені зробили».
Усе, чи добре, чи лихе… «Це попередження набирає сьогодні пекучої актуальності. Ми всі повинні використовувати його як основний орієнтир нашого щоденного іспиту сумління», – сказав Папа, вказуючи на різні зловживання й лиха, які переживають мігранти, особливо вказуючи на ситуацію в таборах тримання біженців у Лівії, та побажав:
«Нехай же Діва Марія, Утішителька мігрантів, допоможе нам відкривати обличчя Її Сина в усіх братах і сестрах, змушених втікати зі своєї землі від багатьох проявів несправедливості, які досі гнітять наш світ».
