Папа: Близькість до вбогих – ключовий критерій справжнього християнства

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Пандемія унаочнила важке становище бідних і велику нерівність, яка панує в світі. А віруc, не роблячи різниці між людьми, зустрів на своїй нищівній дорозі великі прояви нерівності та дискримінації. І помножив їх!» – наголосив Папа Франциск на початку загальної аудієнції, що в середу, 19 серпня 2020 р., транслювалася з робочого кабінету Святішого Отця в Апостольському палаці.

Під час третіх роздумів, присвячених відповіді на виклики, які перед нами поставила пандемія, він підкреслив, що ця відповідь повинна бути двоякою: з одного боку, слід знайти засоби проти малого, але жахливого вірусу, який поставив увесь світ на коліна, а з іншого – лікувати «великий вірус», яким є «соціальна несправедливість, нерівність в можливостях, маргіналізація та брак захисту для найслабших». Тож у вирішеннях не може, згідно з Євангелієм, забракнути «переважаючого вибору на користь бідних». Це не політичне, а євангельське рішення.

За прикладом Господа

Як підкреслив Глава Католицької Церкви, Христос, Який є Богом, позбавив Себе усього, ставши подібним до людини, й не обрав привілейоване життя, але становище слуги. Народився в простій сім’ї та трудився як ремісник. Звіщав, що в Божому царстві вбогі є блаженними, перебував між хворими та виключеними, виявляючи їм милосердну Божу любов. І через це Його критикували, звинувачували в обрядовій нечистоті.

«І тому наслідувачі Ісуса розпізнаються через їхню близькість до бідних, найменших, хворих, ув’язнених, відкинених і забутих, тих, кому не вистачає їжі та вбрання. Можемо прочитати цей відомий протокол, на основі якого всі будемо суджені. Це 25 глава від Матея. Йдеться про ключовий критерій християнської автентичності», – сказав Папа, звертаючи увагу на те, що дехто помилково вважає, ніби ця переважаюча любов до бідних – це завдання небагатьох, хоча, насправді, йдеться про «місію всієї Церкви».

Вимога віри та любові

«Віра, надія та любов, – зазначив Святіший Отець, – обов’язково спонукають нас до цієї преференції на користь найбільш потребуючих, яка виходить за межі необхідного надання допомоги. В дійсності, вона включає прямувати вперед разом, дозволити їм євангелізувати нас, бо вони добре знають страждаючого Христа, дозволити, аби нас “заразив” їхній досвід спасіння, їхня мудрість і креативність».

За словами Папи, ділитися з бідними означає «взаємозбагачуватися». І коли існують «хворі соціальні структури», які не дозволяють їм мріяти про майбутнє, слід докладати зусилля для того, щоб їх змінити. Бо до цього «веде любов Христа, Який полюбив нас аж до крайнощів», сягаючи «екзистенційних меж». Таким чином, поставити периферію в центрі означає «зосередити своє життя на Христі», Який став убогим, щоб збагатити нас Своїм убозтвом.

Збудувати щось нове

Глава Католицької Церкви підкреслив, що сьогодні ми стурбовані наслідками пандемії. Чимало хотіли би повернутися до «нормальності» та відновити економічну діяльність. Однак, ця «нормальність» не повинна включати «соціальну несправедливість та нищення довкілля». З кризи виходиться або гіршими, або кращими, не такими самими. «Сьогодні маємо нагоду збудувати щось нове. Наприклад, можемо розвивати економіку цілісного розвитку вбогих, а не гіпертрофовану опіку», – мовив Святіший Отець, уточнюючи, що не критикує надання допомоги, харитативне служіння й волонтерство є важливими. Але слід також вирішувати коріння проблеми.

Тож преференційний вибір на користь убогих, «етико-соціальна вимога, що походить з Божої любові», спонукає нас замислити та накреслити таку економіку, в якій у центрі стоятиме людина, насамперед, найубогіші. Так само заохочує нас проектувати лікування від вірусу, «віддаючи перевагу тим, які найбільше цього потребують». Бо буде сумно, якщо у вакцинації від Covid-19 надаватиметься перевагу найбагатшим, або ця вакцина стане власністю якоїсь держави, а не спільним благом, а вся економічна підтримка, що в основному, відбувається за рахунок громадських коштів, зосередиться на покритті труднощів виробництв, які не роблять внеску в соціальне включення, спільне благо й дбання про спільний дім.

«За прикладом Ісуса, лікаря цілісної божественної любові, що дбає про фізичне, соціальне та духовне оздоровлення – саме такими були Ісусові оздоровлення – ми повинні діяти вже тепер, щоби зцілювати епідемії, викликані малими невидимими вірусами, й ті, які викликані великими й видимими проявами соціальної несправедливості», – підсумував Папа, пропонуючи чинити це, посилаючись на Божу любов, тобто, ставлячи периферії в центрі, а останніх – на перше місце.