Папа: Виховання – протиотрута культурі індивідуалізму
о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан
«Дорогі брати і сестри, коли я запросив вас розпочати цей шлях підготовки, участі та планування глобального освітньо-виховного пакту, ми навіть не могли собі уявити тієї ситуації, в якій він мав би розвиватись; Covid прискорив і посилив багато викликів та надзвичайних ситуацій, з якими ми стикалися, а теж виявив багато інших. До труднощів, пов’язаних із здоров’ям, додались також й економічні та соціальні. Системи освіти в усьому світі постраждали від пандемії як на шкільному, так і на академічному рівнях», – цими словами Папа Франциск розпочав своє відео-послання, трансляцією якого у четвер, 15 жовтня 2020 р., розпочалася зустріч у Папському Латеранському університеті, присвячена його закликові до укладення нового Глобального освітньо-виховного пакту.
Освітньо-виховна катастрофа
Як підкреслив Святіший Отець, виклик пандемії спричинився до того, що повсюди робились спроби, аби дати швидку відповідь на дану ситуацію за допомогою освітніх ІТ-платформ, які виявили не лише помітну диспропорцію між освітніми та технологічними можливостями, але також і те, що через певні обмеження та багато інших існуючих недоліків, чимало дітей та підлітків залишились позаду у природному процесі педагогічного розвитку. «Згідно з деякими останніми даними міжнародних агентств, говориться про "освітню катастрофу"», – наголосив далі Папа, вказуючи на те, що з економічних причин, завданих поширенням вірусу, приблизно 10 мільйонів дітей можуть бути змушені залишити навчання у школах, підсилюючи і без цього тривожну освітню ситуацію у світі, адже сьогодні понад 250 мільйонів дітей шкільного віку є виключеними з будь-якої освітньої діяльності.
За словами Глави Католицької Церви, ми усвідомлюємо, що перед обличчям цієї драматичної дійсності необхідні санітарні заходи будуть недостатніми, якщо вони не супроводжуватимуться новою моделлю культури. Сьогоднішня ситуація допомогла нам ще краще усвідомити необхідність зміни моделі. «Щоб вона поважала та захищала гідність людської особи, вона повинна відштовхуватися від можливостей, які планетарна взаємозалежність пропонує спільноті та народам, дбаючи про наш спільний дім та захищаючи мир», – пояснив він, називаючи сьогоднішню кризу комплексною, яка не обмежуються лише до певної ділянки чи галузі. Коронавірус дозволив нам у глобальному масштабі визнати, що тим, що переживає кризу, є наш спосіб розуміння дійсності та стосунки між нами. У цьому контексті ми бачимо, що спрощених рецептів чи марного оптимізму недостатньо.
Перетворююча сила освіти
Як зазначив Папа, нам відома знаємо перетворююча сила виховання: виховання – це ставка та надання сьогоденню надії, яка руйнує детермінізм та фаталізм, за допомогою яких егоїзм сильного, конформізм слабкого та ідеологія утопіста часто хочуть нав'язати себе як єдино можливий шлях. «Виховувати – це завжди акт надії, що запрошує до спільної участі та перетворення стерильної та паралізуючої логіки байдужості в іншу логіку, яка буде здатною прийняти нашу спільну приналежність», – наголосив Єпископ Риму, підкреслюючи при цьому, що всі ми усвідомлюємо, що кожне життя потребує надії, яка ґрунтується на солідарності, і що кожна зміна вимагає освітньо-виховного процесу, для того, аби будувати нові парадигми, здатні відповісти на виклики та надзвичайні ситуації сучасного світу, розуміти та знаходити вирішення для потреб кожного покоління та допомогти сьогоднішньому і завтрашньому людству процвітати. На його переконання «виховання є одним із найефективніших шляхів гуманізації світу та історії. Виховання – це, перш усього, питання любові та відповідальності, що передається у часі з покоління в покоління».
Виховання – протиотрута культурі індивідуалізму
«Отже, виховання пропонує себе як природну протиотруту від індивідуалістичної культури, яка, іноді перероджується у справжній культ “его” і у “першість байдужості”. Нашим майбутнім не може бути поділ, збідніння здібностей думки та уяви, слухання, діалогу та взаєморозуміння. Наше майбутнє не може бути таким. Сьогодні існує потреба в оновленій порі освітніх зобов’язань, який включає всі складові суспільства. Прислухаймось до волання нових поколінь, яке вказує на необхідність і, водночас, стимулюючу можливість оновленого освітньо-виховного шляху, що не відвертає погляд, віддаючи перевагу серйозним проявам соціальної несправедливості, порушенням прав, глибокій бідності та відкиненням людини», – мовив далі Глава Католицької Церкви, зазначаючи, що мова йде про цілісний підхід, який передбачає необхідність виходити назустріч тим ситуаціям самотності і розчарування у майбутньому, що викликають серед молоді депресію, узалежнення, агресивність, озлоблення, феномени цькування. Йдеться про спільний шлях, на якому немає місця для байдужості щодо великої рани, завданої насильством, зловживаннями над неповнолітніми, драмою торгівлі дітьми, тощо.
Час для прийняття серйозних рішень
Як наголосив далі Вселенський Архієрей, в історії трапляються такі моменти, коли необхідно приймати серйозні рішення, які не лише залишають відбиток на нашому способі життя, але вказують на чітку позицію перед можливими майбутніми сценаріями. «В сьогоднішній ситуації кризи в симтемі охорони здоров’я – наповненій зневірою та розгубленістю – ми вважаємо, що саме цей час є придатним для підписання глобального освітньо-виховного пакту для молодих поколінь та разом з ними, який залучить сім'ї, спільноти, школи та університети, інституції, релігії, владу, все людство у формування зрілих людей», – продовжив він, підкреслюючи, що сьогодні нам потрібна сміливість, аби відбудовувати мережу стосунків на користь людства, здатного говорити мовою братерства. Цінність наших освітньо-виховних практик не вимірюватиметься лише проходженням стандартизованих тестів, але здатністю впливати на серце суспільства та народжувати нову культуру. «Інший світ є можливим і він вимагає, щоб ми навчились його будувати, а це залучає всю нашу людяність, як особисту, так і спільнотну», – підкреслив Папа.
Заклик до укладення пакту
Далі Глава Католицької Церкви звернувся із закликом, зокрема, до чоловіків та жінок в усьому світі, пов’язаних з культурою, наукою і спортом, світом мистецтва і комунікацій, аби вони приєдналися до цього пакту та своїм прикладом та працею стали промоутерами цінностей турботи про інших, миру, справедливості, добра, краси, прийняття іншого та братерства.
З цієї нагоди він заохотив прийняти на себе ряд конкретних зобов’язань: 1) поставити людину, її цінність, її гідність у центрі кожного формального та неформального освітньо-виховного процесу, відмовляючись від тих способів життя, які сприяють поширенню культури відкинення; 2) прислухатись до голосу дітей, підлітків та молоді, яким передаємо цінності та знання, аби разом із ними будувати майбутнє справедливості та миру й гідне життя для кожного; 3) сприяти повній участі дівчаток в здобуванні освіти; 4) бачити сім’ю першим і незамінним вихователем; 5) виховувати і виховуватись до прийняття інших, відкриваючись на найбільш вразливих та марґіналізованих; 6) навчатись, щоб знаходити інші шляхи розуміння економіки, політики, зростання та прогресу, аби вони справді були на служінні людині та всьому людству в перспективі цілісної екології; 7) захищати та піклуватись про наш спільний дім, оберігаючи його від експлуатації його ресурсів, застосовуючи більш тверезий спосіб життя та сприяючи використанню відновлюваних джерел енергії, які шанують навколишнє середовище людини та природи, відповідно до принципів субсидіарності, солідарності та циркулярної економіки.
«Така освітньо-виховна інвестиція, заснована на мережі людських та відкритих стосунків, повинна забезпечити всім доступ до якісної освіти, що є на висоті гідності людської особи та її покликання до братерства. Настав час дивитися вперед із сміливістю та надією”, – наголосив Папа Франциск, закликаючи до спільного заанґажування у побудову об’єднаної і гармонійної цивілізації, де немає місця для нищівної пандемії культури відкинення немов непотребу.
