Погляд Папи, що приховано молиться за нас

Sergio Centofanti - Ватикан

Приймаючи в Апостольському палаці у Ватикані карабінерів римської роти «Сан-Пєтро», Папа Франциск додав експромтом до своєї промови дуже особисті слова, які вчиняють його ще ближчим:

«Кожного ранку, коли приходжу до робочого кабінету в бібліотеці, молюся до Богородиці, а тоді підходжу до вікна, щоби подивитися на площу, на місто, і там, на краю площі, бачу вас. Кожного ранку вітаю вас у серці та дякую вам».

Це прекрасно та зворушливо уявити, що Папа кожного ранку заглядає через фіранки свого кабінету, щоби поглянути на площу й місто та благословляє нас, молиться Богові за нас усіх, за все людство. Підходить непомітно до вікна, приховано, до того самого вікна, в якому кожної неділі з’являється на телеекранах всього світу, скеровуючи думку до наших труднощів і страждань, дякуючи за тих, які чинять добро, за тих, які піклуються про найслабших.

На всіх нас він призиває дари Святого Духа, молиться до нашої «найніжнішої Матері», щоби підносила до Свого Сина наші потреби та очікування: «Бо Вона – матір, і як всі матері, знає, як берегти, прикрити, допомогти».

Крокуючи площею Святого Петра, часто підводимо погляд до того вікна, з якого промовляли численні Папи, в якому виринають чимало спогадів. А тепер можемо собі уявляти, що за цими шторами на нас дивиться Папа Франциск, аби чувати над нами, щоб молитися за нас.

Але також він наприкінці кожної зустрічі просить про молитву: «Будь ласка, не забувайте молитися за мене». Папа потребує цього, насамперед, протягом теперішнього важкого періоду, який переживають Церква та людство.

(Переклад: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)