Папа: Бог визволяє нас від нестачі любові, що є коренем усіх лих

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Бог приходить не для того, щоби визволити нас від проблем, які постійно постають перед нами, але щоб спасти нас «від справжньої проблеми», якою є «брак любові». На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час екуменічної молитви в римській церкві «Санта-Марія-ін-Арачелі», якою розпочалася перша частина міжнародної зустрічі «Ніхто не врятується наодинці – мир і братерство», організованої Спільнотою святого Егідія.

Перша частина заходу, місцем якого обрано капітолійський пагорб Риму, де розташована управа Вічного Міста, мала конфесійний характер. Перед тим, як зібратися разом на Капітолійській площі, її учасники провели молитовні зустрічі: християни – у розташованому поруч храмі на честь Пресвятої Богородиці, представники юдаїзму – в римській синагозі, представники ісламу– у Капітолійському палаці, буддисти – в колишньому храмі святої Ріти, індуїсти та сікхи – у францисканському монастирі.

Ключова спокуса

«Молитися разом – це дар», – сказав Папа, вітаючи учасників екуменічної молитви, що мала форму Літургії слова, вступні молитви до якої виголосили Папа Франциск і Константинопольський Патріарх Вартоломей І. Після читання з Книги пророка Ісаї медитацію виголосив єпископ Гайнріх Бедфорд-Шторм, Голова Ради Євангельської Церкви Німеччини. Далі прозвучав уривок про Христові страсті з Євангелії від Марка, на основі якого Святіший Отець побудував свою проповідь, зосередивши увагу на «спокусі», яку пережив Ісус на хресті, коли натовп безжалісно повторював: «Спаси себе!».

«Це ключова спокуса, – мовив він, – яка напосідає на всіх, також і нас, християн: це спокуса думати лише про власний порятунок чи порятунок власної групи, мати в голові лише власні проблеми та інтереси, мовляв, все інше не має значення. Це дуже людський, але лихий інстинкт, а також – останній виклик перед розіп’ятим Богом».

Культ власного «я»

«Спаси себе». Папа звернув увагу на те, що ці слова промовляли перехожі. Це були звичайні люди, які чули про Ісуса та Його чуда. У них нема співчуття, а лише бажання побачити чудо. «Можливо, також і ми, іноді, віддаємо перевагу театральному богові а не співчутливому; могутньому в очах світу богові, який нав’язує себе силою та розгромлює тих, які бажають нам зла. Але це не Бог, а наше “я”. Як же часто ми хочемо бога згідно з нашими мірками, замість того, щоб самим мірятися на Нього, хочемо бога як ми, замість самим ставати як Він», – зазначив проповідник, що тоді замість поклонятися Богові, звершуємо культ власного “я”, що розростається завдяки байдужості щодо іншого.

Справжнє Євангеліє

«Спаси себе». Так говорять первосвященики та книжники, що засудили Ісуса, вбачаючи в Ньому «загрозу для себе». Але «всі ми є спеціалістами» в тому, щоби розпинати іншого задля власного порятунку. Ісус же, за словами Святішого Отця, давши Себе розіп’ясти, вчить нас «не зганяти своє зло на інших».

«Інших спасав, себе спасти не може!». Первосвященики немовби кажуть, що оздоровлення та визволення були даремними, що допомога іншому не приносить жодної користі. «Насмішкувате» звинувачення набирає релігійного виміру, двічі вживши слово «спасати». «Але “євангеліє”, яким спасаєш сам себе, не є Євангелієм спасіння. Це найоблудніше апокрифічне євангеліє, що накладає хрести на інших. Істинне Євангеліє, натомість, бере на себе хрести інших».

Головна проблема

«Спаси себе». Врешті, також і розіп’яті обабіч розбійники приєднують до цього хору. Як зазначив проповідник, критикувати, помічати зло в інших, а не в собі, є легко, аж до перекладання провини на слабших. «Спаси себе і нас». Вони ображені на Ісуса за те, що не знімає їх з хреста, Він потрібен їм лише, щоби вирішити їхні проблеми…

«Але Бог не приходить настільки для того, щоби визволити нас від проблем, які постійно наново з’являються, але щоб спасти нас від справжньої проблеми, якою є нестача любові. Саме це є найглибшою причиною наших особистих, соціальних, міжнародних, екологічних лих. Думати лише про себе є батьком усіх лих», – сказав Єпископ Риму, додавши, що один із розбійників, спостерігаючи за Ісусом, побачив у Ньому лагідну любов. І здобув рай, лише «перевівши увагу з себе на Ісуса, із себе на того, який поруч».

Велика дуель

Підсумовуючи, Папа зазначив, що на Голготі відбулася «велика дуель між Богом, Який прийшов нас спасти, та людиною, яка хоче спасти себе саму, між вірою в Бога та культом “я”, між людиною, яка обвинувачує і Богом, Який прощає». І там прийшла Божа перемога, яка полягає в тому, що «Його милосердя зійшло на світ». Це хрест вчиняє нас братами й сестрами. Розпростерті на хресті руки Ісуса вказують на те, що «Бог не показує ні на кого пальцем, але обіймає кожного». Бо лише любов «гасить ненависть» і «перемагає несправедливість».

«Навчімося від Господа, Який спас нас, понизивши Себе, ставши іншим: з Бога – людиною, з духа – тілом, з царя – слугою. Він також і нас запрошує ставати “іншими” та виходити до інших. Чим більше єднатимемося з Господом Ісусом, тим більше відкритими та “універсальними” будемо, бо почуватимемося відповідальними за інших», – сказав Святіший Отець.

Молитва за мир у світі

Після проповіді відбулася молитва за мир, під час якої було перераховано країни, які страждають від війни та конфліктів, перераховуючи їх у алфавітному порядку, розпочавши від Афганістану, молячись, зокрема, за «припинення напруження та за діалог в Білорусі», за «мир і припинення всілякого насильства в Сирії», за «завершення конфлікту на Кавказі», за «мир і примирення в Україні», «примирення та припинення насильства у Венесуелі», за «звільнення викрадених на Близькому Сході та в усіх частинах світу», за «всі країни, позначені ненавистю та конфліктами». Далі представники різних конфесій зачитали різні молитовні прохання, а після проказування молитви «Отче наш» Папа Франциск і Патріарх Вартоломей уділили благословення. З храму учасники молитви перейшли на Капітолійську площу, де відбулася друга частина заходу, що мала міжрелігійний характер.