Ступити на дорогу братерства (1)
«“Fratelli tutti” писав святий Франциск з Ассізі, звертаючись до всіх братів і сестер, щоб запропонувати їм форму життя з присмаком Євангелія. Серед його порад хочу виокремити одну, в якій він заохочує до любові, що виходить за межі географічних і просторових бар’єрів», – цими словами розпочинається енцикліка «Fratelli tutti» Папи Франциска, підписана 3 жовтня 2020 року на батьківщині святого Франциска місті Ассізі та оприлюднена наступного дня. Запрошуємо наших слухачів і читачів у подорож сторінками цього документа, й сьогодні ознайомимося з вступом, у якому автор представляє рації його появи.
Святіший Отець зазначає, що натхненником для присвячення цієї енцикліки «братерству та соціальній дружбі» став святий «братньої любові, простоти й радості», тобто, святий Франциск, який почуваючись братом сонця, моря та вітру, знав, що «ще більше поєднаний з тими, які з того самого тіла». Тому він повсюди сіяв мир і крокував поруч з останніми й відкиненими (2).
Один же епізод з його життя «показує нам його безмежне серце, спроможне виходити за межі віддалей, спричинених походженням, національністю, кольором або релігією». Йдеться про візит до султана Малека-аль-Каміля в Єгипті, здійснений в епоху хрестових походів, ще більше виявляючи «велич любові», його прагнення обійняти всіх. Він вирушив на зустріч із таким самим наставленням, якого вимагав від своїх учнів. «Нас вражає, як святий Франциск вісімсот років тому радив уникати будь-якої форми агресії та суперечки, а також жити смиренним і братерським “підпорядкуванням” і щодо тих, які не поділяли їхню віру» (3).
Папа підкреслює, що святий Франциск не займався діалектичними війнами, нав’язуючи доктрину, але «передавав Божу любов», завдяки чому став «плідним батьком, який пробудив мрію про братерське суспільство». Відбувалося це серед світу, в якому не бракувало веж і захисних мурів, війн між могутніми родами, в той час як периферіями ширилися злидні. Саме там Франциск «отримав справжній мир всередині себе самого, звільнився від будь-якого прагнення панувати над іншими, став одним з найостанніших і старався жити в гармонії з усіма». І саме через це став джерелом мотивації для написання цих сторінок (4).
Святіший Отець стверджує, що питання, пов’язані з братерством і соціальною дружбою, постійно його турбували. Й у цій енцикліці він зібрав думки із багатьох своїх виступів протягом останнього періоду. Й подібно до того, як при написанні енцикліки «Laudato si’» джерелом натхнення для нього був Константинопольський патріарх Вартоломей І, так у написанні «Fratelli tutti» особливі спонуки приходили від Великого Імама Ахмада Аль-Таїба. «Ця енцикліка зібрала та розвинула великі теми, викладені в Документі, який ми підписали разом», – пояснює Папа, додаючи, що також ввібрав «численні документи та листи, отримані від багатьох людей і груп з усього світу» (5).
За словами автора, енцикліка не претендує на повний виклад доктрини про братню любов, але зупиняється на «її універсальному вимірі, її відкритості на всіх». І хоч вона написана на основі християнських переконань, Святіший Отець старався написати її так, щоби «роздуми відкривалися на діалог з усіма людьми доброї волі» (6).
«І саме тоді, коли я писав цього листа, несподівано ввірвалася пандемія Covid-19, яка вивела на яв наші фальшиві гарантії. Поза різними відповідями, які дали різні країни, стала очевидною нездатність діяти разом. Незважаючи на те, що ми є гіпер-сполученими, проявилася роздробленість, що ускладнила вирішення проблем, які стосуються всіх. І якщо хтось вважає, що йдеться лише про те, аби краще запрацювало те, що ми вже мали, або що єдине послання полягає в тому, що ми мусимо покращити вже існуючі системи й правила, той заперечує дійсність», – пише Папа, додаючи, що його прагненням є, аби «в цей час, у якому нам дано жити, визнаючи гідність кожної людської особи, ми змогли причинитися до відродження між усіма всесвітнього прагнення до братерства» (7-8).
