Папа до нових кардиналів: Просімо благодаті не збитися з дороги
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Всі ми любимо Ісуса та хочемо іти за Ним, але мусимо постійно бути пильними, аби залишатися на Його дорозі, щоб не віддалитися від неї своїм серцем. Такими думками Папа Франциск поділився із новими кардиналами, які були введені в сан під час прилюдної консисторії, що в суботу, 28 листопада 2020 р, відбулася в базиліці Святого Петра у незвичних обставинах.
Незвичайна церемонія
Насамперед, через обмеження на пересування, накладені триваючою пандемією, на урочистість не змогли прибути не тільки численні пурпуроносці з різних частин світу, але також двоє з тринадцяти нових кардиналів, які свої кардинальські відзнаки отримають пізніше. Тож чимало кардиналів, одягнені у відповідний літургійний одяг, єдналися із базилікою Святого Петра у Ватикані за допомогою телекамер і моніторів. Не був захід велелюдним, адже в ньому, крім тих членів Колегії, що проживають чи змогли прибути до Риму, взяли участь ще приблизно 100 осіб серед запрошених гостей, які супроводили новопризначених.
Відповіді на виклики під знаком синодальності
Від імені новопроголошених кардиналів з привітальним словом до Святішого Отця на початку богослужіння звернувся Генеральний Секретар Синоду Єпископів Маріо Ґрек, який звернув увагу на те, що ця консисторія скликана у важкий період для всього людства, тож їхня думка лине до «всіх братів», які переживають випробування. «Драматичні обставини, через які проходять Церква та світ, ставлять перед нами виклик запропонувати таке прочитання пандемії, що допоможе всім і кожному прийняти цю трагедію також як шанс переосмислити наші стилі життя, наші взаємини, організацію наших суспільств і, насамперед, сенс нашого життя», – сказав він, цитуючи енцикліку “Fratelli tutti” та поділившись думками про роль синодальності в цьому процесі. «У Вас, Святіший Отче, що забажав вибрати нас для ще безпосереднішого служіння Церкві, просимо благословення», – сказав він.
Дорога до Єрусалиму
Після цього Папа Франциск прочитав молитву. Далі прозвучав уривок з Євангелії від Марка, в якому розповідається про те як «в дорозі» до Єрусалиму, де на Нього чекали страсті, Ісус розповідав учням про те, що має статися, і що Він по трьох днях воскресне. Тоді двоє учнів приступили з проханням «сидіти ліворуч і праворуч» Нього в Його царстві, що викликало невдоволення в інших… «Хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою», – повчав їх, натомість Христос, підсумувавши: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох».
Як підкреслив Святіший Отець на початку проповіді, події відбуваються «в дорозі». Це середовище, в якому відбувається «мандрівка Церкви»: дорога життя, дорога історії, «що є дорогою спасіння», мірою того, як прямуємо нею з Христом. «Єрусалим завжди перед нами», – сказав він, додавши, що ця євангельська сторінка часто звучить під час консисторій з нагоди введення в сан нових кардиналів, будучи «вказівником» для нас, що подорожуємо разом з Ісусом.
Бог все завжди чинить для нас
Учні, як розповідає святий Марко, були приголомшені. Ісус вже не раз розповідав про те, що їх очікувало в Єрусалимі. Господь, як зазначив проповідник, знає стан їхньої душі, і це «не залишає Його байдужим». «Ісус ніколи не залишає Своїх друзів, ніколи не занедбує їх. Навіть і тоді, коли здається, що простує Своєю дорогою, Він завжди чинить це для нас. Все те, що чинить, Він чинить для нас, для нашого спасіння», – мовив Папа, додаючи, що у випадку дванадцятьох йдеться про те, щоби приготувати їх до випробування, щоби вони могли бути з Ним, як тепер, так і після того, як «Його вже не буде з ними». Тож уже втретє Ісус збирає Дванадцятьох окремо, розповідаючи їм про те, що має з Ним статися. Бо такою є «дорога Божого Сина», дорога Господнього Слуги, саме ця, а не інша…
Альтернативна дорога
Далі Святіший Отець запросив слухачів уявити собі, як Ісус, сказавши все це, звертає Свій погляд на учнів, немовби запитуючи: «Збагнули?». І з товариства відокремлюються двоє, Яків та Іван, наближаються до Нього і висловлюють свою просьбу: «Зволь нам, щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі».
«Це інша дорога. Це не є Ісусова дорога, але інша. Це дорога того, який, можливо, навіть і не усвідомлюючи цього, “використовує” Господа задля власного просування; дорога того, хто, за словами святого Павла, шукає власних інтересів, а не Христових», – підкреслив Папа, звернувши увагу на те, що Ісус, почувши це, не вибухає гнівом, Його терпеливість «насправді безмежна». «Не знаєте, про що просите», – відповів їм, чим, з одного боку, вибачає їм, але, водночас, обвинувачує в тому, що вони «збилися з дороги». І так само всі інші, що обурилися цим проханням Заведеєвих синів, показали, що «всі спокушувані зійти з дороги».
Непримиримі шляхи
«Дорогі браття, всі ми любимо Ісуса, всі хочемо іти за Ним, але мусимо завжди бути пильними, аби залишатися на Його дорозі. Бо ногами, тілом можемо бути з Ним, але наше серце може бути далеко та збити нас з дороги. Згадаймо про різні види корупції в священичому житті... Так, наприклад, червоний пурпур кардинальського одягу, що є кольором крові, може стати задля світського духу кольором високої відзнаки…», – мовив далі Глава Католицької Церкви, вказуючи на те, що в цій євангельській розповіді завжди вражає «контраст між Ісусом та учнями».
Ісус знає про це та терпеливо зносить. Він – на дорозі, вони – поза нею, бо йдеться про «два непримиримі шляхи». Лише Господь може спасти Своїх «заблуканих друзів», лише Його хрест і воскресіння. Тож задля них і задля всіх Він іде до Єрусалиму, щоби пролити кров, воскреснути з мертвих і з даром Святого Духа простити й перемінити їх, «нарешті» повернувши «на Свою дорогу». Й навіть якщо апостоли в цій розповіді виглядають непривабливо, євангелисти помістили її, бо йдеться про Боже слово, «необхідне для Церкви всіх часів», бо показує «правду про Ісуса та про нас».
«Це слово корисне також і для нас сьогодні. Також ми, Папа й кардинали, мусимо завжди віддзеркалюватися в цьому слові істини. Це загострений меч, що ріже нас, воно болюче, але, водночас, оздоровляє нас, визволяє, навертає нас», – підсумував Святіший Отець.
Введення в сан нових кардиналів
Після короткої паузи для роздумів, Папа прочитав формулу проголошення нових кардиналів, в якій, серед іншого, вказано на те, що червоний колір їхнього одягу означає, що вони повинні бути відважними свідками Христа та Його Євангелія в Римі та в найдальших закутинах світу. Потім він проголосив імена нових кардиналів та оголосив їхнє призначення у сан кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона.
Після слів Наступника святого Петра, проказавши Символ Віри, нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Римському Архиєреєві. Далі Святіший Отець наклав на голову кожного із них червоний головний убір особливої форми, колір якого символізує готовність кардиналів пролити свою кров за віру, та кардинальський перстень, як знак гідності та символ єдності з Папою та Вселенською Церквою. З рук Святішого Отця всі вони отримали також буллу про надання титулу однієї з римських парафій або римського дияконства, що є знаком участі у пастирському піклуванні Єпископа Риму у Вічному Місті. Кардинали Корнеліус Сім, Апостольський Вікарій Брунею, та Хосе Адвінкул, Архиєпископ Капіса (Філіппіни), отримають ці відзнаки з рук папського представника пізніше.
Нові кардинали
Двоє нових кардиналів служать у Римській Курії. Це Маріо Ґрек, Генеральний Секретар Синоду Єпископів, уродженець Мальти, та Марчелло Семераро, Префект Конгрегації в справах визнання святих.
Інші пастирі очолюють місцеві Церкви у різних куточках світу: Антуан Камбанда, Архиєпископ Кіґалі, Руанда, Вілтон Ґреґорі, Архиєпископ Вашингтона, США, Хосе Адвінкула, Архиєпископ Капіса, Філіппіни, Селестіно Аос Брако, Архиєпископ Сантьяго-де-Чилі, Чилі, Корнеліус Сім, Апостольський Вікарій Брунею, Ауґусто Паоло Лоюдіче, Архиєпископ Сієни-Колле-ді-Вал’Ельза-Монтальчіно, Італія. Кардинал Мауро Ґамбетті, донедавна був настоятелем головного францисканського монастиря в Ассізі, Італія.
Разом з ними Святіший Отець ввів до Колегії Кардиналів заслужених пастирів, яким вже виповнилося 80-років, тож вони не ввійдуть до грона виборців. Це Феліпе Арісменді Есквівел, вислужений єпископ Сан-Крістобаль-де-лас-Касас, Мексика, Сільвано Томазі, вислужений Апостольський Нунцій, якого Папа призначив Спеціальним делегатом при Суверенному Мальтійському Ордені, Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського дому, та Енріко Ферочі, на час оголошення про призначення – настоятель парафії в санктуарії Пресвятої Марії Божественної Любові в Римі.
В той час, як кардинали Мауро Ґамбетті та Енріко Ферочі прийняли перед призначенням єпископські свячення, 86-річний Раньєро Канталамесса відмовився від цього.
