Папа: Двигуном місії є молитва
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Перші кроки Церкви у світі чергувалися з молитвою», – підкреслює Папа Франциск, який у катехизі з нагоди загальної аудієнції в середу, 25 листопада 2020 р., переніс думку глядачів і слухачів, які єдналися з Апостольським палацом у Ватикані за допомогою засобів комунікації, до періоду в житті Церкви, що описаний у Діяннях Апостолів, згідно з якими це була «Церква в дорозі, діяльна, але яка в молитовних зібраннях знаходила підвалини та імпульс місіонерської діяльності». І цей образ, за його словами, є «орієнтиром для будь-якого іншого християнського досвіду».
Чотири суттєві характеристики церковного життя
«Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах», – пише автор Діянь, і в цьому, за словами Святішого Отця, знаходимо «чотири суттєві характеристики церковного життя». Вони нагадують нам про те, що існування Церкви має сенс лише тоді, коли вона «міцно поєднана з Христом». Проповідування та катехизація свідчать про слова та жести Ісуса, постійне шукання спільності «вберігає від егоїзму», ламання хліба здійснює «таїнство присутності Христа між нами», а молитва є місцем «розмови з Отцем через Христа в Святому Дусі».
Тож «все те, що виростає в Церкві поза цими “координатами”, є позбавленим основ», саме на основі цих координат «оцінюється церковність», і все, що поза ними, є «немовби домом, збудованим на піску». «Це Бог творить Церкву, а не галас діл. Це слово Ісуса наповняє сенсом наші зусилля. Саме в покорі будується майбутнє світу», – сказав Наступний святого Петра, зазначаючи, що без Святого Духа, присутність якого визначається згаданими координатами, будемо лише «гарною гуманістичною організацією» чи «партією», але не Церквою.
Двигун євангелізації
Як зауважив Папа, читаючи Діяння Апостолів, відкриваємо, як «потужним двигуном євангелізації» були молитовні зібрання, де учасники наживо відчувають присутність Ісуса, дотик Святого Духа. Члени першої спільноти, але це «залишається дійсним також і для нас», відчували, що «історія зустрічі з Ісусом не припинилася в момент Вознесіння, але й надалі триває в їхньому житті». «Коли розповідається про все те, що сказав та чинив Господь, – слухання Божого слова, – молячись, аби увійти з Ним у спільність, тоді все стає живим. Молитва вливає світло та тепло: дар Святого Духа пробуджує в них ревність», – мовив Святіший Отець.
Щодо цього, Катехизм Католицької Церкви навчає, що «Святий Дух […] нагадує Христа Його Церкві, яка молиться, також веде її до вічної істини і породжує нові формулювання, що виражають незбагненне таїнство Христа, Який діє у житті, у святих таїнствах та у місії Його Церкви». Як пояснив Папа, оте нагадування Ісуса «не є вправою пам’яті». Християни творять пам’ять, коли уприсутнюють Його, й від Нього «отримують спонуку прямувати далі, щоб звіщати та служити». В молитві християнин занурюється в таїнство Бога, Який любить кожну людину та прагне, аби Євангеліє проповідувалося всім. І це є дією Святого Духа.
«Таким чином, життя первісної Церкви позначене постійним чергуванням богослужінь, зібрань, часом на спільнотну та особисту молитву. Бо це Святий Дух дає силу проповідникам, які вирушають в дорогу, які з любові до Ісуса борознять моря, наражаються на небезпеки, піддаються приниженням», – зазначив Святіший Отець.
Містичний корінь
«Бог дарує любов і просить любові. В цьому – містичний корінь всього віруючого життя», – підсумував Папа, вказуючи на те, що ми, подібно до перших християн, переживаємо схожий досвід: Святий Дух надихає кожну річ, і кожен християнин, що не боїться присвячувати час на молитву, може повторювати за святим Павлом: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й видав Себе за мене». «Лише в тиші адорації можна відчути повноту істини цих слів. І ми повинні повернути сенс адорації: адорувати, адорувати Бога, адорувати Ісуса, адорувати Святого Духа […]. Бо ця молитва – живе полум’я Святого Духа, що дає сили свідченню та місії», – сказав Святіший Отець.
