Папа: Дорога до здійснення великих мрій починається з таких же рішень

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Ми народилися не для того, щоб мріяти про відпустку, але для того, щоб здійснювати Божі мрії про цей світ. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди урочистості Христа Царя Всесвіту, яку він у неділю, 22 листопада 2020 р., відслужив при катедральному престолі базиліки Святого Петра у Ватикані за участі делегацій з Панами та Португалії, що прибули на передачу символів Всесвітніх Днів Молоді.

Яких подарунків чекає Господь?

Коментуючи євангельський уривок, у якому Ісус ототожнює себе із «найменшими Своїми братами», тобто, голодними, спраглими, чужинцями, хворими, в’язнями й потребуючими, Святіший Отець звернув увагу на те, що це остання в Євангелії святого Матея сторінка перед розповідями про страсті: перед тим, як дарувати нам Свою любов на хресті, Ісус залишає нам Свою останню волю, своєрідний список подарунків, яких очікує на «вічне весілля із нами в небі».

«Йдеться про діла милосердя, які вчиняють вічним наше життя. Кожен з нас може запитувати себе: чи чиню їх? Чи роблю щось для потребуючого? А чи чиню добро лише близьким і друзям? Чи допомагаю комусь, хто не може віддячитися? Чи є я другом бідного?» – мовив Папа, додаючи, що Ісус каже: «Там я перебуваю» також і юнакові й дівчині, які шукають здійснення життєвих мрій. Ці слова Господь сказав також святому Мартинові, ще нехрещеному вісімнадцятирічному юнакові, що розділив свого плаща з жебраком, після чого побачив у сні Ісуса, огорненого в цей плащ.

До великих мрій – великі рішення

«Дорогі юнки й дівчата, дорогі браття й сестри, не відмовляймося від великих мрій. Не вдовольняймося тим, що обов’язкове. Господь не хоче, щоб ми звужували горизонти, не хоче, аби ми були запаркованими на узбіччі життя, але щоби з радістю та сміливо прямували до високих цілей. Ми не створені для того, щоби мріяти про відпустку чи вихідні, але щоби здійснювати Божі мрії в цьому світі. Він створив нас здатними мріяти, щоб обійняти красу життя», – закликав Святіший Отець, підкреслюючи, що діла милосердя є найпрекраснішими життєвими вчинками, бо «найбільше прославляють Бога».

Звідки ж черпати сили для здійснення великих мрій? Відповідь Папи: з великих рішень. Він зауважив, що євангельський уривок говорить і про це. Бо в хвилину остаточного суду Господь ґрунтуватиметься на наших рішеннях. Він відокремить овець від козлів, але чи бути добрими, чи злими, залежить від нас. Він «підсумує лише наслідки наших рішень». «Життя, отже, – це час промовистих, вирішальних, вічних рішень», – наголосив проповідник, зазначивши, що банальні рішення роблять життя банальним, великі – великим. Обираючи красти, стаємо злодіями, обираючи проводити години перед монітором, стаємо залежними… А обираючи любити, стаємо щасливими. Бо «життя здобувається, коли його даруємо».

Перешкоди, що утруднюють вибір

Але, як зауважив далі Папа, існують перешкоди, які вчиняють рішення важкими: страх, непевність, «чому» без відповіді. Але любов вимагає переступати через це, спонукає від «чому» перейти до «кому», від «чому живу» до «для кого живу», від «чому мені це стається» до «кому можу зробити щось доброго». «Для кого. Не лише для себе: життя вже повне рішень, які приймаємо для себе самих, щоб здобути диплом, друзів, дім, задовольнити свої хобі та інтереси. Але ризикуємо провести роки, думаючи про себе самих, так і не розпочавши любити», – сказав проповідник.

Та не лише сумніви та «чому» посягають на великі рішення, існують ще інші перешкоди, як от «гарячка споживання», непогамовне прагнення розваг, фіксація на власних правах, забуваючи про обов’язок допомагати. А також «велика ілюзія про любов, яка здається чимось, що переживаємо в поривах емоцій і вподобайок, в той час як любити означає, насамперед, дар, вибір і жертовність».

Питання від Святого Духа

Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що кожного дня в нашому серці відбувається чимало виборів. Тож поділився порадою про те, як приймати добрі рішення. За його словами, у нашому серці часто постають два запитання. Перше: «Що мені хочеться робити?». Воно буває підступним, бо спонукає вважати, що найважливішим є думати про себе самих. Натомість, питання, «яке Святий Дух підказує серцю» звучить не: «Чого мені хочеться», але: «Що буде добрим для мене?».

«З цього внутрішнього пошуку можуть зродитися як банальні рішення, так і життєві. Це залежить від нас. Скеруймо погляд на Ісуса, просімо в Нього мужності обирати те, що є добрим для нас, аби іти за Ним дорогою любові. Та знайти радість. Щоб жити, а не животіти», – закликав Папа.