Римські Папи та ядерна загроза: заклики до сумління світу
о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Amedeo Lomonaco – Ватикан
Існують дві дати, які разом з іншими трагічними подіями нашої історії, залишаються для людства постійним попередженням. Мова йде про 6 і 9 серпня 1945 року, коли на Японію скинуто дві атомні бомби. Вже через кілька хвилин після тих вибухів міста Хіросіма та Нагасакі покрилися страшними токсичними хмарами, запанувало спустошення, зруйнування, велика кількість жертв... Ці болючі сцени є і залишаються трагічним тлом щирих закликів, розпочатих Римськими Понтифіками впродовж останніх десятиліть до роззброєння і плекання миру.
У листопаді 2019 року Папа Франциск, повертаючись до Риму з Токіо після своєї Апостольської подорожі до Японії, під час спілкування із журналістами на борту літака зазначив, що використання ядерної зброї є неморальним. Це твердження Святішого Отця є цілком однозгідним із вченням його попередників на Петровому престолі. Але Папа Франциск зробив крок вперед, додаючи, що неморальним є не лише застосування, але й володіння такою зброєю, адже з причини якогось нещасного випадку чи психічних проблем очільника держави може трапитись безповоротне лихо знищення людства. Власне, з цієї причини Вселенський Архієрей наприкінці загальної аудієнції 20 січня 2021 р. знову закликав до глобального ядерного роззброєння. А згадуючи Договір про заборону ядерної зброї, він пояснив, що йдеться про перший міжнародний юридично зобов’язуючий інструмент, який виразно забороняє таку зброю.
Папа Пій ХІІ: залишиться лише плач людства
Папа Пій ІІ був тим Вселенським Архієреєм, який жив в часі, позначеному ядерними катастрофами. Перед завершення ІІ світової війни людство мало можливість переконатись у нищівній силі ядерної зброї. Як підкреслив 8 лютого 1948 р. Папа Пій ХІІ, такого типу зброя “є найжахливішою зброєю, яку на даний час зумів винайти людський розум”. А кількома роками пізніше, 24 грудня 1955 р., у своєму радіозверненні до всього людства з нагоди Христового Різдва, він ще раз описав руйнівну силу ядерної зброї, після якої не залишається нічого живого, а лише руїни і смерть. «І там не буде крику перемоги, а лише невтішний плач людства, яке з розчаруванням споглядатиме катастрофу, спричинену своїм безумством», – підсумував тоді Пій ХІІ.
Папа Іван ХХІІІ і світ, близький до краху
25 жовтня 1962 р., незадовго після початку ІІ Ватиканського Собору, світ перебував на порозі ІІІ світової війни. Москва та Вашингтон перебували за один крок до застосування ядерної зброї. Загрозливі хмари знову затьмарили міжнародний горизонт і сіяли страх серед мільйонів сімей, тому Папа Іван ХХІІІ звернувся із закликом, аби перестерегти перед жахіттям нової війни і знищенням, зокрема зазначаючи: «Церкві лежить на серці ніщо інше, як мир і братерство серед людей, і вона трудиться для того, аби ці цілі були досягнуті. У зв’язку із цим ми нагадуємо про великі обов’язки тих, які несуть відповідальність влади. (...) Нехай же вони, поклавши руку на серце, прислухаються до страждального волання, який із усіх куточків землі здіймається до неба від невинних дітей до похилих віком людей, від окремих людей до громад: Миру! Миру! Сьогодні ми поновлюємо це урочисте прохання. Ми благаємо всіх правителів не залишатися глухими до цього крику людства. Нехай вони зроблять все, що від них залежить, щоб зберегти мир. Таким чином вони врятують світ від жахіть війни, страшні наслідки якої неможливо передбачити».
Таким чином Кубинська криза була подолана, але ядерна загроза залишилась тягарем, який затемнює також і наше сьогодення та майбутнє людства. У своїй енцикліці “Pacem in terris” 1963 року Папа Ронкаллі нагадав, що люди живуть, побоюючись ураганом, який може здійнятися з немислимими силою в будь-яку хвилину. На його переконання, ядерні випробувань у військових цілях можуть мати фатальні наслідки для життя на землі, «тому, справедливість, мудрість і людяність вимагають припинити гонку озброєнь, одночасно та взаємно скоротити вже існуюче озброєння, заборонити ядерну зброю, і врешті, досягти роззброєння, доповненого ефективним контролем».
Папа Павло VІ: “ні” війні
«Не можна любити з наступальною зброєю в руках. Зброя, зокрема ця жахлива, дана сучасною наукою, ще до того, як породити жертви та руїни, породжує погані сни, підсилює погані почуття, творить кошмари, недовіру та сумні наміри, вимагає величезних витрат, зупиняє проекти солідарності та корисної роботи, спотворює психологію народів», – це слова з історичної промови Папи Павла VІ до Організації Об’єднаних Націй, виголошеної 4 жовтня 1965 р. Святіший Отець закликав докласти зусиль для того, аби “змінити майбутню історію світу”.
Обнадійливою датою в історії стало 1 липня 1968 р., коли було підписано Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, запропонований Комітетом з роззброєння ООН. Кілька днів перед підписанням Договору, 24 червня 1968 р., звертаючись до Священної Колегії, Папа вказав на потребу “зупинити перегони ядерного озброєння”, пригадуючи, що майбутній Договір, незважаючи на його численні обмеження, є першим необхідним кроком на шляху до цілковитого всесвітнього роззброєння. Свої заклики до відмови від ядерної зброї Папа Монтіні поновив у 1978 р., звертаючись до світових лідерів, які мали вплив на розвиток “холодної війни”.
Папа Іван Павло ІІ: необхідна моральна переміна
Світ і його крихкий баланс можуть бути порушені назавжди і в одну мить дією атомної зброї. У 1980 році Папа Іван Павло II, звертаючись до Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО), нагадав, що «геополітичні причини, економічні проблеми глобального виміру, страшні непорозуміння, поранена національна гордість, матеріалізм і занепад моральних цінностей призвів наш світ до ситуації нестабільності, до крихкої рівноваги». Роком пізніше, зустрічаючись із науковцями та представниками Університету ООН в Хіросімі, де факти промовляють самі за себе, він підкреслив, що Хіросіма та Нагасакі є прикладом тих кількох подій в історії людства, які показують весь трагізм та наслідки використання такої зброї.
«Наше майбутнє на цій планеті, яке піддається загрозі ядерного знищення, залежить лише від одного фактору: людство повинно здійснити моральний переміну. У актуальний історичний момент є необхідною загальна мобілізація всіх чоловіків і жінок доброї волі. Людство покликане зробити ще один крок вперед, крок до цивілізації та мудрості», – повчав святий Папа Іван Павло ІІ.
Венедикт XVI: мир – це відповідь на надію
На переконання наступника Івана Павла ІІ на Петровому престолі Папи Венедикта XVI, перспектива тих урядів, які вимірюють свою силу та безпеку атомною зброєю, є "фатальною" та "помилковою". Натомість, шлях роззброєння є тією дорогою, яку повинен пройти сьогоднішній світ. Венедикт XVI також кілька разів наголошував, що ядерна зброя зумовлює майбутнє людства. Під час загальної аудієнції 5 травня 2010 р. він пригадав, що двома днями раніше, 3 травня, у Нью-Йорку відкрилася робота восьмої Конференції з перегляду Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, і звернувся із закликом до здійснення “справжньої ери миру, вільної від ядерної загрози”.
«Процес узгодженого та безпечного ядерного роззброєння тісно пов’язаний із повним та швидким виконанням відповідних міжнародних зобов’язань. Мир, фактично, спирається на довірі та повазі до взятих на себе зобов’язань, а не лише на рівновазі сил. У цьому дусі, заохочую до ініціатив, які спрямовані на поступове роззброєння та створення зон, вільних від ядерної зброї, з метою її повного зникнення з планети. Врешті, закликаю всіх учасників нью-йоркської зустрічі подолати обумовлення історії та терпляче ткати політичну та економічну павутину миру, аби сприяти цілісному людському розвитку та справжнім прагненням народів», – підкреслив Папа Венедикт XVI.
Папа Франциск: неморальність ядерної зброї
Йдучи шляхом, прокладеним своїми попередниками, Папа Франциск неодноразово вказував на шлях роззброєння. Під час своєї апостольської подорожі до Японії, промовляючи 24 листопада 2019 р. біля Меморіалу Миру в Хіросімі, він нагадав, що «використання атомної енергії в військовий цілях сьогодні більше, ніж будь-коли раніше, є злочином не лише проти людини та її гідності, але проти всякої можливості майбутнього у нашому спільному домі».
Папа Франциск вчинив важливий крок вперед у вченні про ядерну зброю: «Використання атомної енергії у військових цілях є аморальним, так само, як володіння ядерною зброєю є аморальним, про що я вже говорив два роки тому. Ми будемо суджені за це. Якщо ми говорили про мир, але не досягли цього своїми діями серед народів землі, то нові покоління піднімуться як судді нашої поразки. Як ми можемо говорити про мир, будуючи, водночас, нову та грізну зброю війни? Як ми можемо говорити про мир, в той час, коли виправдовуємо певні незаконні дії промовами дискримінації та ненависті?».
Святий Престол та Договори щодо ядерної зброї
Святий Престол ратифікував Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (затверджений ООН у 1968 р), Договір про повну заборону ядерних випробувань (затверджений ООН 1996 р.) та Договір про заборону ядерної зброї (затверджений ООН 2017 р., який набрав чинності саме сьогодні, 22 січня 2021 р.). Кожен із цих Договорів є ключовим компонентом в архітектурі ядерного роззброєння та важливим елементом єдиної мозаїки, спрямованої на досягнення того, чого Римські Понтифіки завжди і неодноразово бажали людству: світу, вільного від ядерної зброї.
