Папа до Руху Фоколярів: свідчити Євангеліє в діалозі та відкритості на всіх

Світлана Духович – Ватикан

У суботу, 6 лютого 2021 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції учасників Генеральної Асамблеї Руху Фоколярів, під час якої було обрано нову Президентку цього руху – палестинку Марґарет Каррам. Після виступу Марії Воче, що протягом минулих дванадцяти років очолювала Рух, та новообраної Президентки, Святіший Отець звернувся до присутніх, пропонуючи їм свої роздуми над такими темами: період після засновниці; важливість кризи; та досвідчення духовності з послідовністю та реалізмом.

Період після засновниці

Наступник святого Петра зазначив, що після відходу до вічності засновниці Руху Фоколярів К'яри Любік 12 років тому, вони покликані подолати почуття розгубленості, а також чисельний спад, «аби й надалі залишатися живим вираженням основоположної харизми». Для цього, за його словами, потрібна динамічна вірність, здатна інтерпретувати знаки та потреби часу й відповідати новим вимогам, які ставить перед ними людство». Плідності такого оновлення сприяє творчість, мудрість, чуйність до всіх та вірність Церкві.

«Ваша духовність, що характеризується діалогом та відкритістю до різних культурних, соціальних та релігійних контекстів, безумовно, може сприяти цьому процесу», – наголосив Папа, підкреслюючи, що Євангеліє призначене для кожного, але це не слід розуміти як прозелітизм: Євангеліє є «закваскою нового людства в кожному місці та в кожен час».

Вселенський Архиєрей зауважив, що відкритість та діалог допоможе їм уникнути самореферентності, тобто посилання на себе самих. Цієї закритості й зосередженості на собі, за його словами, потрібно уникати в усій Церкві, бо вона призводить до «захисту інституції на шкоду людям, а також може призвести до виправдання або прикривання певних форм зловживання». «Самореферентність, – додав він, – не дозволяє бачити помилки та недоліки, уповільнює шлях, перешкоджає відкритій перевірці інституційних процедур та стилів управління».

Значення кризи

Друга тема, яку Папа Франциск запропонував провідникам Руху Фоколярів, – це важливість криз. «Без кризи не можна жити», – наголосив він, застерігаючи від того, аби не перетворити кризу на конфлікт. «Кожна криза – пояснив Папа, – це заклик до нової зрілості; це час Духа, який викликає необхідність оновлення, не знеохочуючись перед обличчям людських труднощів та  суперечностей».

Святіший Отець пояснив, що завдання тих, хто займає управлінські посади, полягає в тому, аби вирішувати кризи спільноти та організації у найкращий та найконструктивніший спосіб; натомість, духовні кризи людей, що стосуються особистої сфери, вимагають розсудливого підходу з боку тих, хто не займає керівних посад. Папа зауважив, що такий підхід розрізнення між зовнішньою та внутрішньою сферами є доброю традицією Церкви.

Жити духовністю з послідовністю і реалізмом

Третя тема, над якою Папа запропонував замислитись учасникам аудієнції – це жити духовністю з послідовністю і реалізмом. Він підкреслив, що кінцева мета харизми фоколярів черпає натхнення з останньої молитви Христа до Отця про те, щоб «усі були одно». Цей намір, як пояснив Святіший Отець, потрібно реалізовувати у подвійній перспективі: поза Рухом та всередині нього.

Стосовно діяльності «поза Рухом», він закликав фоколярів бути «свідками близькості й братньої любові, яка долає всі бар’єри і досягає кожну ситуацію людини», наголошуючи, що «близькість була найавтентичнішою мовою Бога». А щодо зобов’язань в рамках Руху, Папа заохотив їх «дедалі більше сприяти синодальності, аби залучати до діяльності та відповідальності усіх членів Руху. Провідники, за його словами, покликані здійснювати прозорі консультації не тільки в межах керівних органів, але і на всіх рівнях, застосовуючи «логіку сопричастя, згідно з якою кожен може дарувати на служіння іншим свої дари, власні думки у правді та свободі».

Радісне свідчення

Папа Франциск закликав фоколярів наслідувати їхню засновницю К’яру Любік в тому, аби чути крик страждаючого Христа, покинутого на хресті, який виявляє найвищу міру любові.

Він додав, що благодать, яка походить зі споглядання Розп’яття, «здатна викликати в нас, слабких і грішних, щедрі, а часом і героїчні відповіді; вона здатна перетворити страждання і навіть трагедії на джерело світла і надії для людства». На завершення Папа подякував Рухові Фоколярів за їхнє радісне свідчення Євангелія, яке вони  пропонують Церкві та світові.