Папа: Сповідник повинен бути братом, батьком й утішителем

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Я б хотів зупинитися з вами на трьох висловах, які добре пояснюють сенс Святого Таїнства Примирення, бо піти до сповіді – це не піти до хімчистки, щоби вивести пляму, але щось інше», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свої роздуми, якими він поділився з учасниками ХХХІ курсу про сповідництво, організованого Апостольською Пенітенціарією, приймаючи їх у п’ятницю, 12 березня 2021 року.

Хоч заняття відбувались онлайн, зібравши учасників з різних кінців світу, ті, які проживають у Римі, а це, серед іншого, також і студенти з різних країн, мали нагоду взяти участь у традиційній на завершення курсу аудієнції зі Святішим Отцем. Аудієнція, як звичайно, збіглася із започаткованою 2014 року ініціативою «24 години для Господа», що припадає у п’ятницю-суботу перед четвертою неділею Великого Посту та є особливою нагодою для сповіді та адорації.

Віддатися любові

Першим із трьох висловів, який «пояснює це таїнство», за словами Папи, є «віддатися Любові». Без любові сповідь не є такою, якою її хоче бачити Ісус. Віддатися любові означає «здійснити акт віри», яка ніколи не може бути применшеною до «переліку понять чи серії стверджень для вірування», але «виражається у стосунках».

«Віра – це зустріч з Милосердям, із самим Богом, Який є Милосердям, бо ім’я Бога – Милосердя, вона є врученням себе в обійми цієї милосердної та великодушної Любові, якої ми дуже потребуємо, але якій, іноді, боїмося віддатися», – сказав Наступник святого Петра, додавши, що досвід вчить нас, що якщо не віддаємося Божій любові, то потрапляємо «в обійми» світської ментальності, що веде до смутку й самотності. Отож, першим кроком до доброї Сповіді є «акт віри», віддання себе, з яким каяник віддається Милосердю, ознакою чого є «біль з приводу власних гріхів».

Дозволити Любові перемінити себе

Другим висловом, на якому зупинився Святіший Отець є те, що Сповідь означає «дозволити Любові перемінити себе». Як відомо, не закон є тим, що спасає, бо людина не змінюється через суворі приписи, але через «захоплення безкорисливо дарованою Любов’ю, яку відчуває». Йдеться про Любов, яка «повністю виявилася у Христі Ісусі та в Його смерті на хресті за нас». Коли каяник під час сакраментальної розмови зустрічає промінь цієї «приймаючої Любові», то дозволяє, аби вона перемінила його, починаючи від «перетворення кам’яного серця в тілесне».

«Добрий сповідник завжди покликаний помічати чудо переміни, зауважувати діяння Благодаті в серцях каяників, сприяючи якнайбільше цій перетворюючій дії», – сказав Папа, зауваживши, що ознакою такого перетворення є цілісність визнання своїх гріхів: все вручається Любові, аби все було прощеним.

Відповісти на любов

Врешті, вручити себе Любові, дозволити Любові себе перемінити, має як необхідний наслідок «відповідати цій Любові». За словами Наступника святого Петра, християнин повинен пам’ятати про слова святого Якова: «Покажи мені свою віру без діл, а я моїми ділами покажу тобі свою віру». Справжнє бажання навернутися стає конкретним у «відповіді на отриману та прийняту Божу любов», що виявляється у «переміні життя та в ділах милосердя, які слідують за цим».

«Якщо правдою є те, що ми ніколи не зможемо повністю відповісти на божественну Любов, беручи до уваги нездоланну відмінність між Творцем і створіннями, так само правдивим є те, що Бог вказує нам на доступну любов, в якій слід жити цією недосяжною відповідністю: любов до ближнього», – мовив Папа, підкреслюючи, що добрий сповідник завжди вказуватиме на незамінність любові до ближнього як на «щоденний тренувальний зал, аби вправлятися в любові до Бога», а ознакою бажання відповісти на Любов є «постанова не повторювати гріх».

Прощені грішники

Підсумовуючи, Святіший Отець закликав завжди пам’ятати про те, що «кожен із нас є прощеним грішником», поставленим на служіння іншим, аби вони могли «зустрітися з тією Любов’ю, яка захопила та перемінила наше життя», а якщо хтось не почувається таким, то краще хай не сповідає… Усвідомлення себе прощеним грішником допомагає приймати каяника в мирі, з батьківським наставленням, не ставлячи неслушних запитань і не перетворюючи сповідь у тортури.

«Бути милосердним не означає бути поблажливим, зовсім ні. Це означає бути братом, батьком, утішителем», – наголосив, водночас, Папа, побажавши сповідникам і тим, які приступають до них з покаянням, «плідної Чотиридесятниці навернення».