Папа до молоді: Бог не припиняє кликати вас
Світлана Духович – Ватикан
«Ця книжка написана для тебе, мій молодий брате, що перебуваєш у пошуку, і я хотів би ввести тебе у її читання, даруючи тобі слова, повні пошани й довіри, яку покладаю на тебе та на всіх молодих людей», – цими словами Святіший Отець розпочинає передмову до нещодавно опублікованої книжки кардинала Раньєро Канталамесси про францисканського ченця Пачіфіко, що був одним із найвірніших послідовників святого Франциска з Ассізі.
Хто шукає, той знайде
Святіший Отець скористався нагодою цієї передмови, аби у приязний спосіб звернутися до молоді, заохочуючи замислитися над тим, чи вони справді докладають усіх зусиль для досягнення того, чого прагнуть. В основу своїх роздумів автор передмови поклав Христові слова: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мт 7,7-8).
Уявляючи можливі сумніви молодих читачів щодо того, чи справді можна довіряти цим євангельським словам, Папа зазначає: «Розумію твої сумніви й ціную твої запитання». Іноді здається, що багато людей просять і не отримують, шукають і не знаходять, стукають у ворота неба і у відповідь не чути нічого крім мовчання.
Шукати усім серцем
У відповідь Святіший Отець цитує ще один уривок зі Святого Письма, цього разу із старозавітної Книги Єремії: «І коли шукатимете Мене, знайдете, як тільки шукатимете Мене всім серцем вашим; я покажусь вам» (Єр 29, 13-14). Устами пророка Господь говорить, що людина може знайти Його, якщо шукає всім своїм серцем, якщо Господь, як пояснює Папа, стає для неї життєдайним, «як вода для пустелі, як ґрунт для насіння, як сонце для квітки». Святіший Отець зауважує, що це відповідає нашій свободі: ми не отримуємо віру як щось автоматичне, вона вимагає нашого заанґажування. «Це дар, якого потрібно прагнути, – підкреслює він. – По суті, це Любов, яка вимагає любові».
Шукати Бога, аби Він міг знайти нас
Святіший Отець закликає молодого читача шукати Господа усім своїм серцем, наслідуючи францисканського ченця Пачіфіко, що перед наверненням був одним з найвідоміших поетів свого часу і в своїх творах виражав любов до життя, зрозумівши, врешті-решт, що повнота життя – у Бозі.
Той, хто запрошує нас постукати, насправді з’являється першим при дверях нашого серця: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним, а він зі Мною» (Од. 3, 20). «А якщо б Він сьогодні постукав у твої двері?» – запитує Папа молодого читача, вказуючи на приклад молодого поета Ґульєльмо Дівіні, який, зустрівши святого Франциска, був вражений його вченням і прикладом й став його вірним послідовником, отримавши монаше ім’я Пачіфіко, що з італійської означає “мирний”.
Почути голос
На завершення Святіший Отець підкреслює, що Бог не припиняє кликати, але для того, аби почути Його голос, потрібно стишити інші голоси, прислухаючись до своїх найглибших прагнень. Господь, за його словами, ніколи не втомлюється виходити нам назустріч і шукати нас. «Він і надалі кличе, й терпеливо чекає від нас тієї самої відповіді, яку дала Марія: “Ось я – слугиня Господня. Нехай мені станеться по Твоєму слову (Лк 1,38)”, – пише Папа, зазначаючи, що відкрившись на Бога, перед молодою людиною відкриється новий світ і вона, у свою чергу, стане світлом для інших.
