Папа: Бог дає нам те, чого потребуємо, але в Свій божественний спосіб

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Година радісного звіщення та година переслідувань і хреста крокують пліч-о-пліч», – про це Єпископ Риму Папа Франциск нагадав священикам своєї дієцезії, разом з якими у Великий Четвер, 1 квітня 2021 р., вранці, відслужив у базиліці Святого Петра у Ватикані Святу Месу Мира, яка є особливим моментом єднання пресвітерів і єпископа, складаючи подяку за дар священства.

Зародок насильства

Зупинившись на розповіді євангелиста Луки про те, як Ісус навчав у синагозі в Назареті, де захоплення Ним та словами благодаті з Його уст швидко перемінилися в гнів, проповідник звернув увагу на те, що одне речення, яке хтось пробурмотав, швидко поширилося: «Чи ж не є він сином Йосифа?». За його словами, це неоднозначні слова, адже хтось може вживати їх, аби висловити радість і захоплення тим, що хтось настільки простого походження промовляє з таким авторитетом, але хтось вживатиме їх у зневажливому сенсі, мовляв, що отой собі думає.

«Формально могло б здаватися, що існує можливість вибору, але коли поглянемо на наслідки в цьому конкретному випадку, то ці слова містили зародок насильства, яке вибухнуло проти Ісуса», – зауважив Святіший Отець, додавши, що йдеться про фразу, яка веде до рішучої дії, коли хтось каже: «Цього вже занадто», а тому атакує іншого або ж забирається геть.

Отрута «самоспасіння»

Ісус же, Який, іноді, промовчав, або ж відпливав на інший берег, цього разу не відмовився від коментаря, викриваючи «лукаву логіку», що приховувалася під простенькою, на перший погляд, фразою його земляків. «Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині». «Спаси себе самого». Саме в цьому, за словами Святішого Отця, «полягає отрута». Й ці слова переслідуватимуть Ісуса аж до хреста.

«Господь, як завжди, – зауважив Папа, – не вступає в діалог з лукавим духом, але відповідає лише Святим Письмом. Також і пророки Ілля та Єлисей не були прийнятими своїми співгромадянами, що, натомість, зробити фінікійська вдова та прокажений сирієць: двоє чужинців, двоє визнавців іншої релігії».

Година, що не прийшла, та завжди існує

Як підкреслив проповідник, Ісусове слово спроможне вивести на яв те, що людина носить у своєму серці, й це, зазвичай, мішанина зерна та куколю. Й це викликає «духовну боротьбу». Стоїмо перед необхідністю розпізнавання та прийняття рішення, й у цьому випадку Його слово не було прийняте, а гнів спонукав натовп скинути Ісуса зі скелі. Але, як зазначає євангелист, «ще не прийшла година», а тому Він, пройшовши повз них, пішов далі…

«Не настала година, але та швидкість, з якою розпалилися шаленство та озвіріле заповзяття, спроможні убити Господа в цій хвилині, показують нам, що година завжди існує. Саме це хочу розділити сьогодні з вами, дорогі священики: година радісного звіщення та година переслідування й хреста крокують пліч-о-пліч», – сказав Єпископ Риму, підкреслюючи, що звіщення Євангелія завжди поєднане з конкретним хрестом, бо «лагідне світло» Божого слова породжує ясність у готових серцях та замішання в тих, які такими не є, що ми постійно бачимо в Євангелії.

Хрест не залежить від обставин

Що ж можна почерпнути для свого священичого життя, споглядаючи оту передчасну присутність хреста, тобто, нерозуміння, відкинення й переслідування вже на початку євангельського проповідування? За словами Папи, хрест присутній в житті Ісуса ще перед Його народженням. Він присутній вже у тривозі Марії, в неспокої Йосифа, в переслідуванні Ірода. Ця дійсність допомагає нам зрозуміти, що «хрест не є пізнішим, принагідним фактором, породженим кон’юнктурою», хрест «не залежить від обставин».

«Чому Господь обійняв хрест в усій його цілості? Чому Ісус прийняв цілі страсті? Він прийняв зраду та покинення друзями вже від тайної вечері, прийняв незаконне ув’язнення, прискорений процес, непропорційний вирок, безпричинне озлоблення ляпасів і незаслужених плювків… Якщо обставини визначали би спасенну могутність хреста, Господь не мусів би все приймати. Однак, коли прийшла Його година, Він прийняв увесь хрест. Бо в хресті не існує двозначності», – сказав Папа.

Протиотрута від яду лукавого

Другим аспектом, на який звернув увагу Наступник святого Петра, є існування дечого у хресті, що є «інтегральною частиною нашого людського стану», але також чогось, що не належить до нашої крихкості, але є наслідком «укусу змія», що бачивши невинного розіп’ятого, жалить його і пробує отруїти та дискредитувати все його діло. «Це отрута лукавого, що не перестає наполягати: спаси себе самого», – мовив Папа, підкреслюючи, що саме при цьому «жорстокому та болючому укусі» виявляється Божий тріумф. Як писав святий Максим Ісповідник, диявол увіп’явшись у Христове тіло, не отруїв його, зустрівши безмірну покору та слухняність волі Отця, але заковтнув Господнє Тіло, яке стало для нього отрутою, а для нас – протиотрутою, що нейтралізує силу лукавого.

Ті, що не відступають

Проповідник заохотив просити в Господа благодаті, аби «почерпнути користь з цих повчань». Так, у звіщенні Євангелія присутній хрест, але це «хрест, який спасає». Умиротворений Ісусовою Кров’ю, це хрест перемоги, «який долає зло й визволяє від лукавого». Тож прийняти його, як Ісус, ще перед тим, як вирушити на проповідь, допомагає нам «чинити розпізнавання та відкидати отруту обурення, якою диявол старається отруїти нас, коли в наше життя неочікувано приходить хрест».

«Та ми не з тих, що відступають», – писав автор Послання до Євреїв. «Ми не обурюємося, бо не обурювався Ісус, бачивши, що Його радісна новина спасіння убогим не звучала безперешкодно, але серед криків і погроз тих, які не хотіли чути Його слова, або ж хотіли применшити їх до легалізму, моралізму, клерикалізму. Ми не обурюємося, як не обурювався Ісус, мусівши оздоровляти хворих і звільняти полонених серед дискусій і моралістських, легалістських, клерикальних контроверсій, які викликав щоразу, коли чинив добро. Ми не обурюємося, як не обурювався Ісус, мусівши повертати зір сліпим серед людей, які заплющували очі, щоб не бачити, або відверталися в інший бік. Ми не обурюємося, як Ісус не обурювався тим фактом, що Його проповідування року Господньої благодаті, року, що є цілою історією, викликало прилюдне обурення в тому, що сьогодні потрапило би заледве на третю сторінку провінційної газети. І не обурюємося тим, що звіщення Євангелія не здобуває ефективність від наших красномовних слів, але від сили хреста», – заохотив Святіший Отець священиків, додавши:

«Від того, як ми приймаємо хрест, звіщаючи Євангеліє ділами, а якщо потрібно, то й словами, виявляються дві речі: що страждання, викликані Євангелієм, не є нашими, але “стражданнями Христа в нас”» (2 Кор 1,5), і що ми “не звіщаємо себе самих, але Ісуса Христа Господа”, ми ж є “слугами ради Ісуса”(2 Кор 4,5)».

Бог завжди вислуховує

Папа Франциск завершив проповідь особистим свідченням, розповівши про те, як одного разу, переживаючи темний період свого життя, він просив у Господа визволення із «важкої ситуації». Тоді йому випало проповідувати духовні вправи у спільноті черниць, наприкінці яких прийшов час на сповідь. Коли прийшла одна літня сестра, він відчув потребу попросити її: «Сестро, за покуту помоліться за мене, бо потребую благодаті. Якщо Ви проситимете Господа, Він напевно дасть її мені». Вона трохи почекала в мовчанні, а тоді сказала: «Без сумніву, Господь дасть Вам благодать, але не помиляйтеся: Він дасть у Свій божий спосіб».

«Це принесло мені велику користь: чути, що Господь завжди дає нам те, про що просимо, але чинить це у Свій божий спосіб. Цей спосіб включає хрест. Не задля мазохізму, але з любові, з любові до кінця», – сказав Папа.

Відновлення обітниць і посвячення єлею

Після короткої призадуми відбулося відновлення священичих обітниць, що завершилося молитвою літургійного збору за всіх священиків. Далі відбувся обряд посвячення священних єлеїв, які використовуються при уділенні святих таїнств: єлею катехуменів, що вживається при Хрищенні, єлею хворих, що використовується для таїнства Єлеопомазання, та мира, що вживається при уділенні таїнств Конфірмації та Священства.