Історичний візит святого Івана Павла ІІ до римської синагоги 35 років тому
Debora Donnini / Світлана Духович – Ватикан
Приязні обійми між святим Іваном Павлом ІІ та Головним Рабином Риму Еліо Тоаффом позначили візит, що залишився в серці та спогадах багатьох людей. Того дня, 13 квітня 1986 року, Папа вперше переступив поріг синагоги, зробивши таким чином крок, який повторять його наступники. Ця подія позначила важливий етап на шляху, що складається також із записок з молитвами, які Вселенські Архиєреї залишили в щілинах Стіни Плачу в Єрусалимі, з візитів до концтабору Аушвіц-Біркенау та інших жестів. Корені цього шляху, безсумнівно, сягають декларації Nostra aetate. Перечитуючи промови головних героїв історичної події 35-рочної давності, цікаво простежити їхні посилання на цей документ Другого Ватиканського Собору, а також на постать святого Івана XXIII.
Іван Павло ІІ про Nostra aetate та Івана ХXIII
Під час візиту до римської синагоги Папа Войтила підкреслив зв’язок між християнством та юдаїзмом і, посилаючись саме на декларацію Другого Ватиканського Собору «Про стосунки між католицькою Церквою та нехристиянськими релігіями», він підкреслював, що Церква «засуджує ненависть, переслідування та всі прояви антисемітизму, спрямовані проти євреїв, скоєні будь-ким та будь-коли». Він також зазначив, що його візит був натхненний вчинком Папи Івана ХХІІІ, який одного разу, проїжджаючи повз синагогу, зупинив автомобіль, аби поблагословити євреїв, які в той час вийшли з храму. «І тепер я хотів би продовжити ту спадщину, – підкреслив Папа Іван Павло ІІ, – але вже не назовні, а завдяки вашій щедрій гостинності всередині римської синагоги».
Тоафф: візит, що увійде в історію
Рабин Тоафф висловив «глибоке задоволення» папським візитом, що «увійде в історію». Пригадуючи благословення, яке Іван XXIII уділив євреям поблизу синагоги, рабин підкреслив, що цей жест був результатом Другого Ватиканського Собору, який через декларацію Nostra aetate «породив у стосунках Церкви з юдаїзмом революцію», що уможливила візит Івана Павла ІІ.
Картина події, що залишиться в історії
Пригадуючи свої враження від візиту Папи Войтили до синагоги, рабин Раккардо Ді Сеньї, теперішній голова єврейської спільноти Риму, в інтерв’ю для Vatican News зазначив, що ця історична подія мала велике значення, насамперед, з медійної точки зору. За його словами, вже сама картина обіймів між двома релігійними лідерами «долала богословські труднощі». «Окрім фахівців, ніхто не читає документів комісій, але всі дивляться фотографії, – підкреслив він.
Поступ у взаємостосунках
Ділячись думками про значення наступних візитів Римських Архиєреїів до синагоги Риму – Папи Венедикта XVI в 2010 році та Папи Франциска в 2016 році – рабин Ді Сеньї підкреслив, що вони не лише продовжили започатковану традицію, але вплинули на поступ у стосунках, бо «за часів Івана Павла ІІ було багато проблем. І тепер існують проблеми, але для багатьох з них тепер існують шляхи та способи вирішення».
Співпраця між християнами і євреями в контексті пандемії
«У суспільстві, часто загубленому в агностицизмі та індивідуалізмі, яке переживає гіркі наслідки егоїзму та насильства, євреї та християни є хранителями та свідками етики, позначеної Десятьма заповідями, у дотриманні яких людина знаходить свою істину та свободу. Сприяти спільним роздумам та співпраці з цього питання є одним з найважливіших обов’язків», – наголосив святий Іван Павло ІІ у своїй промові в синагозі 35 років тому.
Відповідаючи на запитання про те, у яких сферах можуть співпрацювати євреї та християни в контексті пандемії, Головний Рабин Риму зазначив, що пандемія породила виклики, на які повинні дати відповіді структури, що є носіями цінностей: відповіді, що спонукають до організованості, солідарності, до спільних моральних цінностей, до дбання про спільне добро. «Ще більше викликів буде тоді, коли ми вийдемо з цієї пандемії, – підкреслив він, – і ми зіткнемось із суспільством, що неминуче змінилося і в якому наші найпростіші звички будуть іншими. Тож в цьому контексті буде абсолютно корисним та необхідним посилання на релігійні та ціннісні системи, такі як наші, в яких моральний імператив та солідарність мають важливе значення».
