Папа на День мігранта та біженця: творити людство, що нікого не відкидає

Світлана Духович – Ватикан

«На шляху до дедалі більшого “ми”» – таку тему має послання Папи Франциска з нагоди Всесвітнього дня мігранта і біженця, що відзначатиметься 26 вересня 2021 року. У посланні, опублікованому у четвер, 6 травня 2021 р., Святіший Отець пояснює, що до обрання цієї теми його спонукала стурбованість тим, що після кризи, спричиненої пандемією, людство може «ще більше впасти в гарячкове споживацтво та нові форми егоїстичного самозахисту» (Fratelli tutti, n. 35). В цьому контексті він пропонує «чіткий горизонт для нашої спільної мандрівки в цьому світі».

“Ми” є відображенням триєдиного Бога

Наступник святого Петра пояснює, насамперед, якого значення він надає слову “ми” у темі послання. Посилаючись на старозавітну Книгу Буття, він зазначає, що Бог створив людину чоловіком і жінкою, «відмінними і взаємодоповнюючими істотами для того, аби творити оте “ми”, що призначене ставати дедалі більшим з помноженням поколінь». Це “ми” є відображенням триєдиного Бога, єдності у відмінності. Папа додає, що й тоді, коли людина віддалилася від Бога через свій непослух, Він, у своєму милосерді, запропонував шлях примирення «не окремим людям, а народові – отому “ми”, що повинно включити все людство, всі народи».

Отже, як на початку, так і вкінці історії спасіння, бачимо “ми”, а в центрі перебуває таїнство Христа, що помер і воскрес, «щоби всі було одно» (Ів. 17,21). Однак, теперішній час, як зауважує Папа, показує нам, що “ми”, якого бажає Бог, розбите, поранене і спотворене. Про це свідчать агресивні націоналізми та радикальні індівідуалізми, а найвищу ціну за це платять ті, кого вважають “іншими”: іноземці, мігранти, марґіналізовані, що перебувають на екзистенційних периферіях.

Закликаючи усіх прямувати до дедалі більшого “ми”, Вселенський Архиєрей звертається, насамперед, до католиків, а потім до всього людства.

Церква, що стає більш католицькою

Для членів Католицької Церкви цей заклик, як зазначається у посланні, означає зобов’язання бути дедалі вірнішими своїй католицькості, прислухаючись до слів святого Павла, з якими він звертався до Ефесян: «Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. Один Господь, одна віра, одне хрищення» (Еф. 4, 4-5). «Насправді, католицькість Церкви, її універсальність – це дійсність, яка вимагає, аби її приймали і жили нею в кожній епосі, згідно з волею та благодаттю Господа, Який обіцяв нам бути з нами завжди, до кінця віку (пор. Мт 28, 20)», – підкреслює Святіший Отець, пояснюючи, що Святий Дух вчиняє нас здатними творити «єдність у різноманітності, гармонізуючи відмінності, не нав’язуючи при цьому одноманітність, яка знеособлює». Зустріч та діалог з іноземцями, мігрантами та біженцями є нагодою зростати як Церква та збагачувати одне одного. Тому, як підкреслює Папа, католики покликані, починаючи від власної громади, сприяти тому, аби Церква ставала все дедалі інклюзивнішою, сповняючи місію, доручену Ісусом Христом апостолам: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10,7-8).

Церква, як наголошує Папа Франциск, покликана сьогодні вийти на екзистенціальні периферії, де перебуває багато мігрантів та біженців, переселенців та жертв торгівлі людьми, «яким Господь хоче виявити Свою любов і звістити про Своє спасіння». Сучасні міграційні потоки, за його словами, – це новий місійний простір, а зустріч з мігрантами та біженцями інших конфесій та релігій є благодатним ґрунтом для розвитку щирого та збагачуючого екуменічного й міжрелігійного діалогу.

На шляху до інклюзивнішого світу

«Я закликаю всіх чоловіків і жінок світу прямувати разом на шляху до дедалі більшого “ми”, об’єднати людство, аби разом будувати наше майбутнє справедливості та миру, гарантуючи, щоб ніхто не був виключений», – підкреслює Глава Католицької Церкви, додаючи, що майбутнє нашого суспільства – це “різнобарвне” майбутнє, збагачене відмінностями та міжкультурними взаєминами. Папа зазначає, що образом такого співжиття в гармонії та мирі є подія П’ятидесятниці, коли після зішестя Святого Духа проповідь апостолів стала зрозумілою для представників різних народів, що прибули до Єрусалиму на паломництво.

Папа пояснює, що сучасний міграційний феномен дає нам можливість подолати страх і збагатитися різноманітністю дарів кожної людини.

Автор послання з нагоди Всесвітнього дня мігранта і біженця, також закликає усіх належно використовувати довірені Богом дари, аби оберігати і вчиняти кращим Його створіння. Для того, аби забезпечити належне піклування нашому спільному дому, потрібно формувати дедалі більше і відповідальніше “ми”, «у твердому переконанні, що кожне добро, вчинене у світі, робиться для сучасних та майбутніх поколінь». Мова йде про особисте й спільне зобов’язання допомагати всім страждаючим братам і сестрам на шляху до стійкішого, збалансованішого та інклюзивнішого розвитку. Це зобов’язання не виключає нікого – ані місцевих мешканців, ані чужоземців, – бо мова йде про спільний скарб, про який всі повинні дбати і від якого всі повинні мати вигоду.

Мрія починається

 «Я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння» (3,1), – посилаючись на цей уривок із старозавітної Книги пророка Йоіла, Папа Франциск пише: «Ми покликані мріяти разом. Ми не повинні боятися мріяти, мріяти разом як одне людство, як супутники в дорозі, як сини та дочки тієї самої землі, яка є нашим спільним домом, усі сестри та брати» (пор. Fratelli tutti, 8).

Своє послання Святіший Отець завершує молитвою:

Любий і святий Отче, Твій Син Ісус навчав нас, що у небі постає велика радість, коли віднаходиться той, хто був утрачений, коли виключеного, відкиненого та викинутого мов сміття, наново приймають до нашого «ми», яке через це стає дедалі більшим.

Просимо Тебе, подай всім Ісусовим учням і всім людям доброї волі благодать сповняти Твою волю в світі. Благослови кожен жест прийняття та підтримки, який повертає кожного, хто перебуває у вигнанні, до «ми» спільноти та Церкви, аби наша земля могла стати такою, якою Ти її створив, спільним домом всіх братів і сестер. Амінь.