Папа: Ставати убогими духом, щоби багатіти в Святому Дусі
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Жити теперішністю, шукати спільність, поставити на перше місце Бога. Такі спонуки Святий Дух, названий в Євангелії «Параклетом», дає сьогодні Христовим учням, аби долати найпоширеніші спокуси. Про це говорив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди П’ятидесятниці, яку він відслужив у неділю, 23 травня 2021 р., в базиліці Святого Петра у Ватикані. Свою проповідь він побудував навколо обітниці Ісуса послати «Параклета» від Отця, що є «даром над дарами». Йдеться про слово, яке не є легко перекласти, бо воно містить в собі більше значень, найпоширенішими з яких є «Утішитель» і «Адвокат».
Час Утішителя
Насамперед, Параклет означає «Утішитель». Як зауважив проповідник, всі ми у важкі хвилини шукаємо втішення, але земна розрада швидко зникає. «Ісус сьогодні дарує нам утішення з Неба, Святого Духа, досконалого Утішителя», – сказав він, пояснивши, що земні утішення є немовби знеболюючими, які дають полегшення, але не усувають причини. Святий Дух, натомість, діє всередині нас, є «ніжністю самого ж Бога, Який не залишає нас самотніми, а перебувати з тим, хто самотній – це вже втішати».
«Сестро, брате, якщо відчуваєш пітьму самотності, якщо носиш у собі жорновий камінь, який придавлює надію, якщо носиш у серці пекучу рану, якщо не знаходиш виходу, відкрийся на Святого Духа», – закликав Святіший Отець, вказавши на приклад апостолів, «самотніх і розгублених», які перебували за зачиненими дверима, а коли отримали Святого Духа, «почулися втішеними та відчули потребу виливати назовні Боже втішення».
«Також і ми покликані свідчити в Святому Дусі, ставати параклетами, утішителями. Саме так, Святий Дух кличе втілювати Його втішення. Як? Не великими промовами, але стаючи близькими; не через принагідні слова, але молитвою та близькістю. Пам’ятаймо, що лагідність, співчуття та близькість є Божим стилем. Параклет каже Церкві, що сьогодні – час утішення. Це більше час радісного звіщення Євангелія, аніж боротьби з язичництвом. Це час, аби нести радість Воскреслого, а не щоб нарікати на драму секуляризації. Це час виливати любов на світ, але не переймаючи світського духа. Це час свідчити милосердя, аніж прищеплювати правила та норми», – сказав Папа.
Три підказки Параклета-Адвоката
«Параклет» також означає «Адвокат». Святіший Отець звернув увагу на те, що в часи Ісуса завдання адвоката дещо відрізнялися від сучасних: він не виступав від імені обвинуваченого, але перебував поруч, підказуючи аргументи для оборони. Саме так чинить «Дух істини», Який не заміняє нас, але «захищає від підступу зла, надихаючи думки та почуття». На противагу духові лукавства, що старається примусити, заставити повірити, що ми зобов’язані піддатися лихим нашіптуванням, Святий Дух діє без примусу, пропонує, а не нав’язує. «Постараймося, отже, прийняти три підказки, притаманні Параклетові, нашому Адвокатові. Це три основні протиотрути проти таких же поширених сьогодні спокус», – заохотив проповідник.
Жити теперішнім
Першою підказкою, за словами Наступника святого Петра, є «жити теперішнім», а не минулим чи майбутнім. Святий Дух вказує на «першість сьогодення» проти спокуси піддатися паралічеві ностальгії за минулим або зосередитися на непевності завтрашнього дня, піддатися опануванню страхами за прийдешнє. Святий Дух «нагадує нам про благодать теперішнього», бо «нема кращого часу для нас», адже тепер – це «унікальний і неповторний момент чинити добро».
Шукати спільність
Святий Дух, як зазначив далі проповідник, радить нам «шукати спільність». Він не формує «замкнутих індивідів», але засновує нас як «Церкву в різнорідному розмаїтті харизм, у єдності, що ніколи не є одноманітністю». Апостоли були дуже різними між собою, але, отримавши Святого Духа, навчилися «не ставити на перше місце свої людські точки зору, але Боже разом». «Сьогодні, якщо прислухатимемося до Святого Духа, то не зосереджуватимемося на консерваторах і прогресистах, традиціоналістах та новаторах, на правиці чи лівиці: якщо це є критерієм, то це означає, що Церква забуває Святого Духа. Параклет спонукає до єдності, до згоди, до гармонії розмаїття», – сказав Папа.
Бог понад власне «я»
Врешті, третьою великою порадою, за словами Папи, є «поставити Бога понад своє “я”». Це є «вирішальним кроком» у духовному житті, яке не полягає в «колекціонуванні наших заслуг і діл», але в «смиренному прийманні Бога». Йдеться про «першість благодаті». Бо лише «спорожнившись від себе самих, залишаємо місце для Господа, лише довірившись Йому, віднаходимо себе самих; лише як убогі духом стаємо багатими Святим Духом». Це стосується також і Церкви: ми нікого не спасаємо, навіть і себе, власними силами. Тож якщо на першому місці наші проекти та наші структури, то «не принесемо плодів», бо Церква – «не лише людська організація», але «храм Святого Духа».
