Венедикт XVI: 70 років щоденного служіння Євхаристії

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

29 червня 2021 року – це 70-та річниця священичого служіння Папи-емерита Венедикта XVI. В урочистість святих апостолів Петра і Павла 1951 року кардинал Міхаель Фаульгабер, Архиєпископ Мюнхена і Фрайзінга, в катедральному соборі Фрайзінга уділив пресвітерські свячення 44-ом дияконам, між якими був його майбутній наступник на архиєрейській катедрі.

Дорогою покликання

Йозеф Ратцінгер народився 16 квітня 1927 року. За  наполяганнями пароха, який бажав систематичніше залучити хлопчину до церковного життя, 1939 року переступив поріг малої семінарії. Закінчивши середню освіту, Йозеф розпочав навчання в духовній семінарії, але по кількох місяцях був призваний на військову службу. Не погоджуючись з нацистською політикою, пробував дезертирувати з війська, але був схоплений та мало не попав під розстріл. У квітні 1945 року потрапив до табору військовополонених, і лише після звільнення у червні зміг повернутися до семінарії. Філософські студії проходили у Фрайзінгу, а богословські – в Мюнхенському університеті. Після заключного іспиту з богослов’я, влітку 1950 року семінарист Йозеф Ратцінгер несподівано отримав пропозицію, яка позначила його подальше життя: він переміг у конкурсі богословських праць та отримав спеціальну премію й можливість розпочати докторат.

Незабутній день

І ось, 29 червня 1951 року прийшла очікувана хвилина свячень: 44 диякони, між якими – брати Йозеф і Ґеорґ Ратцінгери, в катедральному соборі Фрайзінга отримали з рук кардинала Фаульгабера благодать Христового священства. Кардинал Йозеф Ратцінґер у своїй автобіографії, яка побачила світ 1997 року, так згадував про ці події: «Був чудовий літній день, що залишається незабутнім, як найважливіша хвилина мого життя. Не можна бути забобонними, але в тій хвилині, коли старенький архиєпископ поклав на мене руки, якась пташка, можливо жайворонок, вилетіла з-за головного вівтаря катедри та заспівала коротку радісну пісню; для мене це було немовби голосом згори, який сказав: усе гаразд, ти на добрій дорозі».

Щоденна Євхаристія

«З цього часу служіння Святої Меси стало для Йозефа Ратцінґера основоположною справою. Також і тепер, коли йому вже важко пересуватися», – підкреслив архиєпископ Ґеорґ Ґенсвайн, особистий секретар Венедикта XVI, розповівши про те, що сьогодні той служить, сидячи в інвалідному кріслі, та зазначивши, що не було такого дня, коли б він не відслужив Євхаристію.

Архиєпископ Ґеорґ повідомив, що Папа-емерит вже дуже слабкий фізично, але досі зберігає ясність ума. Голос Венедикта XVI ослаб, йому важко говорити, але він перебуває у хорошому настрої та часто повторює: «Кожен день починаю та завершую з Господом. Побачимо, як довго це ще триватиме».