Папа: Дбати про зайнятість – це підтримувати гідність людини

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Сьогодні ви по-новому покликані бути знаком надії, бо ваш ювілей припадає у розпал соціально-економічної кризи. Із такими побажаннями Папа Франциск звернувся до представників «Проекту Полікоро» – ініціативи Італійської Єпископської Конференції, що старається давати відповідь на проблеми безробіття, особливо, серед молоді, здійснюючи різні формаційні проекти та підтримуючи молодіжне підприємництво в перспективі субсидіарності, солідарності та законності, згідно з принципами соціальної доктрини Церкви. Її назва походить від назви італійського міста, де 14 грудня 1995 року відбулася перша тематична конференція.

З нагоди 25-річчя «Проекту» в суботу, 5 червня 2021 р., в Апостольському палаці у Ватикані відбулася зустріч зі Святішим Отцем. Заохочуючи їх і надалі залишатися «знаком надії», він запропонував чотири дієслова, які можуть пригодитися на їхньому шляху.

Робота не народжується з нічого

Першим словом, на яке вказав Папа, є «надихати». За його словами, сьогодні як ніколи відчуваємо потребу в молодих людях, які «в світлі Євангелія вмітимуть вливати душу в економіку». Спільноти «надихаються зсередини завдяки стилеві посвяти», що вимагає ставати «будівничими стосунків». В цьому контексті йдеться про те, щоби допомагати парафіям і дієцезіям присвячувати час «великій темі зайнятості», аби допомагати пророщувати те, що Бог посіяв у кожному, його здібності та ініціативи.

«Дбати про працю означає підтримувати гідність особи. У дійсності, праця не народжується з нічого, але завдяки інтуїції та креативності людини», – сказав Наступник святого Петра, похваливши гостей за те, що вони не обмежуються наріканнями на безробіття, але стараються пропонувати вирішення. «Вам, молодим, не бракує креативності, тож не бійтеся: заохочую вас трудитися над економічною моделлю, альтернативною до споживацької, яка продукує відходи», – додав він.

Населяти, не топчучи

Другим словом, над яким зупинився Святіший Отець, є «населяти». «Просимо вас показати нам, що можливо населяти світ, не топчучи його», – закликав він, вказуючи на те, що «населяти землю, в першу чергу, не означає володіти нею, але вміти в повноті переживати стосунки з Богом, з ближніми, зі створінням та із самими собою». Папа також заохотив любити ті території, де Бог нас помістив, уникаючи спокуси втікати деінде, бо «саме периферії можуть стати лабораторіями братерства».

Крім того, Глава Католицької Церкви закликав «допомагати християнській спільноти населяти кризу пандемії з мужністю та надією», пам’ятаючи про те, що Бог ніколи нас не покидає, а ми «можемо стати знаком Його милосердя». Крім того, «настав час населяти соціальну сферу, світ праці та політику, не боячись забруднити руки». З цього випливає заохочення допомогти «відчиняти двері та вікна парафій», аби проблеми людей «дедалі більше проникали до серця громади». «І не бійтеся населяти також і конфлікти. Їх зустрічаємо в світі, але також на соціальному та церковному рівні. Потрібна терпеливість, аби перетворювати їх у здатність слухання, визнання іншого, взаємного зростання», – додав він.

Для Бога і для ближніх

Далі Святіший Отець виокремив слово «захопитися». Існує «відмінний стиль», який полягає в тому, щоб «захопитися Ісусом Христом та Його Євангелієм», що проявляється у тому, щоби «брати до серця майбутнє» інших, в цьому випадку – молоді. З цього випливає побажання, аби «Проект Полікоро» завжди був «на служінні конкретним обличчям», запитуючи себе: «Для кого я живу?». Бо, як зазначається в Апостольському напоумленні «Christus vivit», ми призначені для Бога, але Він бажав, аби ми були також для ближніх.

В цьому сенсі, за словами Папи, можна запитувати себе: задля кого моє захоплення? Що займає моє серце? На що витрачаю свій запал? «Ми не створені для кар’єри, але для того, щоби зростати в спільності з Творцем і зі створіннями», – мовив він, вказуючи в цьому контексті на важливість дбання про своє духовне життя і про постійне формування. Бо протилежністю захоплення є, за його словами, «посередність чи поверховність, що спонукає думати, ніби вже все знається».

Криза як нагода для зростання

Врешті, зупинившись на слові «супроводжувати», Єпископ Риму вказав на те, що «Проект Полікоро» – це «мережа людських і церковних стосунків». З одного боку, чимало людей супроводять учасників проекту, а кожен з них, у свою чергу, спроможний стати супутником молодих людей, яких зустрічає на своїй дорозі. Таким чином, їхня присутність стає «знаком Церкви, яка вміє взяти за руку», наслідуючи стиль Ісуса, що виявився у Його ставленні до учнів з Емауса. Вони були зневірені тим, що трапилося в Єрусалимі, Христос дозволив їм висловити своє розчарування, але також наново відчитати все, що сталося, в пасхальному світлі.

«Віра каже нам, що криза може бути етапом зростання. Ви знаєте, з кризи ніколи не вийдемо такими самими: або кращими, або гіршими, але ніколи такими самими. Дух воскреслого Христа надихає надію, аби вийти з неї, що стає підпорою для людей, аби вони підводилися, наново вирушали в дорогу, знову починали мріяти та були активними в житті, сім’ї, Церкві та суспільстві», – сказав Папа, наголосивши на тому, що учасники «Проекту Полікоро», перебуваючи в школі соціального вчення Церкви вже є «знаком надії». «Нехай же ваша присутність в дієцезіях допоможе всім зрозуміти, що євангелізація відбувається також і через дбання про працю», – побажав він.