Слідом за закликами Папи Франциска: належне ставлення до праці

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Federico Piana- Ватикан

«Папа краще від будь-кого іншого розуміє, що сьогодні характерною ознакою наших суспільств є радикальне недооцінення людської праці», – так Президент Папської Академії Соціальних Наук Стефано Дзаманьї прокоментував слова Папи Франциска, сказані у відеопосланні учасникам міжнародної конференції «Політика, вкорінена у людях», що навесні відбувалася в Лондоні. На його думку, це недооцінювання є загрозою, якій слід протидіяти, бо на даному етапі «капіталістична ринкова економіка перейшла від центральності виробництва до центральної ролі споживання».

В розмові з нашим колегою з італійської редакції економіст пояснив, що сьогодні героєм вважається той, хто здатен переконати маси народу до споживання. Тому, праця «сприймається лише в інструментальному ключі». Однак, ще святий Іван Павло ІІ нагадував, що «праця має не лише інструментальний вимір щодо об’єкту споживання, але також вимір вираження людської гідності».

Переосмислити сприйняття праці

У згаданому відеопосланні Папа закликав політику «трудитися для народу та разом з ним, визнаючи його духовні цінності». Коментуючи цей аспект, економіст зауважив, що в наші дні соціальна доктрина Церкви подала сигнал тривоги: здається, що мало що не центральним елементом наших суспільств став доступ до споживання. «Натомість, повернути в центр економічного, політичного та культурного дискурсу тему праці означає відновити давній напрямок мислення, що сягає аж святого Венедикта Нурсійського. Коли святий запропонував своє відоме гасло “Ora et Labora”, це був поворотний момент епохального значення, бо це означало поставити працю на той самий рівень, що й молитва. Раніше цього не було. Ось чому Папа відчуває необхідність привернути увагу всіх до переосмислення того, як ми сприймаємо працю».

Три виміри розвитку

Ще одне побажання, яке прозвучало з уст Святішого Отця в цьому відеопосланні, пов’язане із тим фактом, що Церква не може відокремити «сприяння соціальній справедливості від визнання цінностей та культури народу, включаючи духовні цінності». Але як досягти цю мету? Стефано Дзаманьї звертає увагу на те, що це ствердження Папи Франциска перегукується із мисленням святого Павла VI, який в енцикліці «Populorum Progressio» проголосив слова, які з того часу стали відомими: розвиток – це нове ім’я миру. «При цій нагоді він пояснив, що поняття розвитку не є тим самим, що поняття зростання: розвиток притаманний лише людській особі. Тварини та рослини не розвиваються, лише зростають. Ось чому говорити сьогодні про цілісний людський розвиток дуже важливо, – підкреслив Президент Папської Академії Суспільних Наук. – Розвиток охоплює три виміри: вимір зростання, суспільно-стосунковий та духовний вимір.  У наш час, на жаль, у жертву на вівтарі зростання приносяться як духовний вимір, так і суспільно-стосунковий».

Політика повинна керувати економікою, а не навпаки

На зауваження журналіста про те, що за такої моделі зростання збільшується кількість бідних і розширюється прірва між ними та невеликою кількістю багатих на планеті, Стефано Дзаманьї звернув увагу на те, що зовсім не випадково Папа Франциск один із розділів своєї останньої енцикліки «Fratelli Tutti» назвав «Задля кращої політики». За його словами, вперше в офіційному документі учительського уряду Церкви з’являється виразне посилання на діяння політики. «Тут зазначається, що політика повинна знову стати управителькою економіки, а не навпаки, – пояснив він. – Папа, однак, добре знає, що протягом цих останніх тридцяти років сталися зміни історичного масштабу: сфера економіки домінує над сферою політики, результатом чого є те, що чимало політиків не є вільними у своїх діях, у прийнятті рішень на користь спільного блага, бо буквально шантажовані могутніми економічними і фінансовими силами».