Папа після операції: Мені навіть не спадало на думку зрікатися
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Актуальний стан здоров’я, Афганська криза, діалог з Китаєм, думки про аборт та евтаназію, що стали символами «культури відкинення як непотребу», фінансова прозорість і виклики понтифікату, понтифікату, який всупереч останнім інсинуаціям у пресі, не завершиться завчасно. «Мені ніколи не спало на думку зрікатися», – сказав Папа Франциск у інтерв’ю для «Radio Cope», що є радіостанцією Іспанської Єпископської Конференції. Йдеться про перше інтерв’ю після хірургічної операції на початку липня, а також перше інтерв’ю для радіо з Іспанії.
Стан здоров’я після операції
Спілкуючись із журналістом Карлосом Еррерою, Папа Святіший Отець говорив про актуальні питання життя світу та Церкви, не уникаючи відповідей на особисті запитання, починаючи від простого, але дуже важливого протягом цього періоду післяопераційної реабілітації. «Як почуваєтеся?» – «Ще живий», – відповідає Папа, усміхаючись і розповівши про те, що йому «врятував життя» медбрат з медичної служби Ватикану, «чоловік з тридцятирічним професійним досвідом», який наполіг на тому, щоб піддати операції, хоча були такі, які радили лише курс антибіотикової терапії. Наполягання медбрата виявилося провидінним, оскільки під час операції виявлено некротичну частину. Але хоч має «на 33 сантиметри менший кишечник», це не заважає йому вести «повністю нормальне життя». Святіший Отець зізнається, що може все їсти та, приймаючи відповідні ліки, зберегти активний порядок денний, що включає також заплановану на середину вересня Апостольську подорож, 34-ту за час свого понтифікату.
Зречення? «Я про це навіть не думав»
В контексті розмови про самопочуття, Папа рішуче спростовує інсинуації деяких журналістів щодо можливого зречення з понтифікату. «Мені це ніколи не спадало на думку… Не знаю, звідки вони взяли ідею про те, що я готуюся зрікатися!». Він розповів, що про круговерть таких новин дізнався з деяким запізненням. «Тут я читаю лише ранішню римську щоденну газету. Читаю її, бо мені подобається, як вона добирає заголовки, швидко переглядаю та й усе, не дозволяю втягнути себе. Я не дивлюся телебачення. Звісно, отримую підсумок новин за день, але лише через кілька днів відкрив, що говориться про моє зречення. Щоразу, коли Папа хворіє, завжди виникає або бриз, або ж ураган Конклаву», – пожартував він.
Ситуація в Афганістані
Ділячись думками про ситуацію в Афганістані, що переживає втечу багатьох громадян після приходу до влади талібів, а нещодавно був зранений терористичними замахами, Святіший Отець, не входячи в деталі дипломатичних зусиль Святого Престолу, похвалив працю Державного Секретаріату. «Я переконаний, що він допомагає чи, принаймні, пропонує допомогу», – сказав він, назвавши Державного Секретаря кардинала Пароліна «кращим дипломатом, якого я будь-коли зустрічав», що «ніколи не здається, але завжди шукає, є мужем порозуміння». Папа називає «законним» вивід військ США із Афганістану, хоча «зовсім іншим є те, що він відчуває всередині», маючи на увазі те, що «афганський народ залишений на себе самого». Папа вважає, що питання полягає в тому, яким чином було прийняте таке рішення. «Як мені здається, – каже він, – не всі варіанти були взяті до уваги, не хочу судити, але не всі. Не знаю, чи ще буде якась ревізія цих рішень, але напевно було багато неправди, можливо, з боку нової влади. Говорю про обман, а може багато наївності, не розумію цього».
Діалог з Китаєм
Що Папа відповідає тим, які наполягають на тому, що не слід було пролонгувати угоду з Китаєм, бо це підважує його моральний авторитет? «Китай не є простим, але я переконаний, що ми не повинні відмовлятися від діалогу», – переконаний Глава Католицької Церкви, додаючи: «Існує можливість бути обманутим під час діалогу, можна допуститися помилки, тощо… але це дорога, якою слід іти. Тим, чого досі вдалося досягнути в Китаї, є, принаймні діалог. Деякі речі є дещо конкретнішими, як от призначення нових єпископів, хоча все йде поволі… Але це також кроки, які можуть бути предметом дискусії».
У цьому контексті Папа покликається на бачення кардинала Аґостіно Казаролі, який був тривалий час Державним Секретарем під час понтифікату Івана Павла ІІ, але ще за Івана ХХІІІ був відповідальним за контакти з країнами Центральної Європи, а досвід, набутий у комуністичних країнах, виклав у книзі «Мучеництво терпеливості». «Це були маленькі кроки один за одним, щоби будувати мости. Повільно-повільно вдавалося здобути застереження на рівні дипломатичних стосунків, що врешті-решт давало змогу призначати нових єпископів і піклуватися про вірний Божий люд. Сьогодні ми повинні деякою мірою крок за кроком іти таким самим шляхом діалогу в найконфліктніших ситуаціях», – переконаний Святіший Отець.
Виклики понтифікату
«Думаю, що ще багато потрібно зробити, але я нічого не видумував. Я лише слухаюся того, що було встановлене свого часу», – так Папа підсумовує вісім років понтифікату, нагадуючи про те, що його діяльність ґрунтується на тому, що було погоджене під час зустрічей кардиналів перед початком Конклаву.
Реформа Римської Курії, поступ у прозорості ватиканських фінансів і запобігання випадкам сексуальних зловживань у Церкві. Такими є три напрямки інтенсивної праці Святішого Отця. Щодо реформи, він запевняє, що вона рухається належним чином. Цього літа він повинен був завершити перегляд і підписати нову Апостольську конституцію «Praedicate Evangelium», оприлюднення якої відклалося через хворобу. Але документ, за його словами, практично не міститиме нічого нового, порівнюючи з тим, що бачимо тепер. Відбудеться згрупування деяких дикастерій, як от Конгрегації освіти з Папською Радою в справах культури, а Папська Рада сприяння новій євангелізації приєднається до Конгрегації Євангелізації народів, тощо…
Важливим аспектом є боротьба з корупцією у ватиканських фінансах, що включає також посилення правоохоронних і судових органів у Ватикані та їхньої незалежності. Коментуючи судовий процес, який стосується фінансових оборудок з коштами Державного Секретаріату, Папа нагадує, що вся справа почалася із заяви людей, які працюють у Ватикані, які помітивши негаразди в своїй праці, не побоялися заявити. Не слід, за його словами, боятися правди, «що, іноді, може зробити боляче, але вчиняє нас вільними». «Від щирого серця прагну, щоби він виявився невинуватим. Він був моїм співробітником і багато допомагав мені. Це людина, яку я шаную, а тому бажаю, щоб він вийшов з цієї справи добре», – говорить Папа про кардинала Беччіу, який є фігурантом цього процесу і якого він звільнив від кардинальських прерогатив, що включали судову недоторканість. «Тепер рішення за судом», – додає він.
Коли йдеться про лихо педофілії, Святіший Отець похвалив зусилля кардинала Шона О’Меллі та очолюваної ним Папської Комісії Захисту Неповнолітніх, дякуючи за мужність і працю в протидії цьому злочинові. Далі він звернувся із закликом до уряді вживати рішучих дій проти педопорнографії, що є «серйозною і глобальною проблемою».
Культура «одноразового вжитку»
У світлі нещодавно прийнятих в Іспанії законів, що легалізують евтаназію, Папа ствердив, що ця практика є ознакою «культури одноразового вжитку», якою пронизані сучасні суспільства. «Хто не є корисним, того викидається як непотріб», – сказав він, вказуючи як на похилих віком і хворих на термінальних стадіях, так і небажаних дітей, яких убивається ще до народження. І ця «культура відкинення», яку він викриває від початків свого понтифікату, має серйозний вплив на «демографічну зиму», що вражає країни Заходу. «Те, про що Церква просить, це допомогти людям померти з гідністю. Вона завжди так чинила», – зауважив Святіший Отець, і знову ж засуджуючи аборт, поставив звичне в цьому контексті запитання: «Чи дозволено усувати людське життя, щоби вирішити проблему? Чи справедливо наймати вбивцю, щоби вирішити проблему?».
Ще одним проявом зловживань є ставлення до створіння. Глава Католицької Церкви сподівається, що зможе взяти участь у конференції ООН щодо кліматичних змін (COP26), що відбуватиметься 1-12 листопада в Ґлазґо. «Все залежатиме від того, як почуватимуся в цьому періоді. Але, в дійсності, праця над моєю промовою вже триває», – підкреслив він.
Motu proprio "Tratitionis Custodes"
Під час розмови не обійшлося без згадки про Апостольський лист motu proprio «Traditionis Custodes», яким врегульовано служіння Святої Меси в латинському обряді згідно з передсоборовим служебником, що викликав полеміку в консервативних колах. Відповідаючи на запитання щодо цього, Папа звернув увагу на те, що йдеться про тривалий процес, який випереджував підписання цього документа. «Коли Венедикт XVI уможливив служіння за месалом Івана ХХІІІ (що побачив світ перед месалом Павла VI) для тих, кому не відповідала теперішня літургія, для тих, які мали певну ностальгію, мені це здавалося одним із найгарніших і найлюдяніших душпастирських учинків Венедикта XVI, який є мужем витонченої людяності», – зауважив Папа Франциск, пояснюючи, що застереження почали виникати тоді, коли стало помітним, що річ, зроблена для того, щоби по-душпастирському допомагати тим, які цього потребували, «перетворилася в ідеологію». Саме це змусило «реагувати з чіткими правилами».
Інші питання
Під час інтерв’ю співрозмовники торкнулися також візиту Папи до Дикастерії в справах комунікації, що відбувся 24 травня, сказані під час якого слова дехто сприйняв як докір. Святіший Отець пояснив, що зовсім не це мав на увазі, йшлося, радше, про пересторогу запобігти потраплянню у функціоналізм. «Думаю, що ця Дикастерія є багатообіцяючою», – сказав він, відзначивши, що вона має найбільший бюджет серед інших відомств Римської Курії. Звернувши увагу на те, що її очолює мирянин, Папа висловив сподівання, що незабаром також інші відомства очолюватимуть миряни.
Говорячи про синодальний шлях Церкви в Німеччині, Папа нагадав про свій лист від червня 2019 року. Щодо міграції, він знову наголосив на чотирьох дієсловах, на яких повинна ґрунтуватися політика в цій сфері: прийняти, захистити, підтримати, інтегрувати. Святіший Отець також не уникав відповідей на особисті запитання, такі як стосунки з родиною, улюблена футбольна команда, тощо. Папа зізнався, що йому бракує того періоду, коли він у Буенос-Айресі ходив від парафії до парафії. «Мені було б приємно прогулюватися вулицями, але мушу стриматися, бо не зможу зробити навіть десяти кроків», – каже він.
