Папа словакам: покликані бути свідками братерства і миру в серці Європи

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Триває Апостольська подорож Папи Франциска до Словаччини. Другий день перебування в цій країні, понеділок, 13 вересня 2021 р., розпочався приватною Святою Месою в каплиці Апостольської нунціатури в Братиславі. Після сніданку Святіший Отець від’їхав до Президентського палацу, перед входом до якого відбулася офіційна церемонія привітання.

Главу Католицької Церкви зустріла Президент країни Зузана Чапутова, прозвучали гімни Ватикану та Словаччини, віддано військові почесті. Далі відбулося привітання з офіційними делегаціями, після чого Папа Франциск здійснив візит ввічливості до Глави Держави, що включав приватну розмову, обмін подарунками, представлення сім’ї. Наступним етапом стала зустріч з представниками влади, громадянського суспільства та дипломатичного корпусу.

Послання миру в серці Європи

«Я прибув як паломник до молодої країни з давньою історією, на землю з глибоким корінням у серці Європи», – сказав Папа, промовляючи після Глави Держави, покликаючись на те, що ці землі були місцем взаємодії між східним і західним християнством й особливо підкресливши, що «від великої Моравії до Угорського королівства, від Чехословацької Республіки до сьогодення» місцевий люд зумів «серед немалої кількості випробувань, інтегруватися та розділитися по суті в мирний спосіб», так що 28 років тому світ захоплено спостерігав за безконфліктним народженням двох незалежних держав.

«Ця історія закликає Словаччину бути посланням миру в серці Європі. На це вказує велика блакитна стрічка на вашому прапорі, що символізує братерство зі слов’янськими народами. Саме братерства потребуємо для того, щоб підтримувати дедалі необхіднішу інтеграцію», – сказав Глава Католицької Церкви, наголошуючи, що цього вимагають сподівання на економічне відновлення після важких місяців пандемії, оскільки залишається небезпека «піддатися поспіхові та підступові заробітку, викликаючи нетривку ейфорію, що замість об’єднувати, вносить поділи». Адже самого економічного відновлення «недостатньо в світі, в якому всі пов’язані».

Історія віри та відкритості

Зазначивши, що словацька історія «у незгладимий спосіб позначена вірою», Святіший Отець побажав, аби вона допомагала підтримувати прагнення братерства, черпаючи також із прикладу святих Кирила і Методія. «Вони поширили Євангеліє, коли християни континенту ще перебували в єдності; і також сьогодні вони єднають конфесії цієї землі. Вони визнавалися всіма та шукали спільності з усіма: зі слов’янами, греками та латинянами. Стійкість їхньої віри перекладалася, таким чином, у спонтанну відкритість. Це спадщина, яку ви покликані ввібрати, щоб також і в цей час бути знаком єдності», – сказав Папа, побажавши, щоб із сердець словаків ніколи не пропадало «це покликання до братерства». В цьому контексті він поділився думками про типові вираження гостинності слов’янських народів, які його вражають: хліб і сіль, що є символами, які також «пронизані Євангелієм».

Хліб справедливості

Глава Католицької Церкви зауважив, що хліб обраний Богом, щоб залишатися між нами. Святе Письмо заохочує не нагромаджувати, а ділитися ним, хліб, про який говорить Євангелія, – це переламаний хліб. Це навчає нас, що «справжнє багатство не полягає в помноженні того, що маємо, але в тому, щоби ділитися цим». Хліб, який розламується, вказуючи на тендітність, заохочує піклуватися про найслабших: в християнській перспективі «найслабші є не проблемою, але братами й сестрами, яких потрібно супроводити».

«Розламаний і справедливо розподілений хліб нагадує про важливість справедливості, дати кожному нагоду для самореалізації», – вів далі Папа, вказуючи на будування майбутнього, в якому закон однаковий для всіх. А щоб справедливість «не залишалася абстрактною ідеєю», але була «конкретною як хліб», потрібно розпочати «серйозну боротьбу проти корупції» та «підтримувати й розвивати законність». Врешті, нерозривний зв’язок хліба з прикметником «щоденний» нагадує нам про те, що «насущним хлібом є праця», про те, що в основі справедливого та братерського суспільства лежить «право на те, щоб кожному був наданий хліб праці, щоб ніхто не почувався відсунутим на узбіччя суспільства, змушеним залишати сім’ю та рідну землю в пошуках кращої долі».

Сіль солідарності та віри

Далі Святіший Отець нагадав, що сіль є «першим символом, який Ісус використовує, навчаючи Своїх учнів». Вона, насамперед, присмачує їжу, спонукаючи замислитися над тим, без чого життя стає прісним. «У дійсності, для того, щоб зробити співжиття між людьми добрим, не вистачить організованих й ефективних структур, потрібен смак солідарності», – пояснив він, звернувши увагу на те, що сіль додає смак, розчиняючись, що є символом безкорисливості. І чудово, коли до цього «мотивується молодь», щоб вони почувалися головними дійовими особами майбутнього країни, збагачуючи його своїми мріями. «Не існує оновлення без молоді, яка часто обманена духом споживацтва, через яке життя стає блідим», – сказав Папа, підкресливши, що «піклування про інших» є тим інгредієнтом, що рятує від «почуття втоми та фрустрації», оскільки «почуватися відповідальним за когось додає життю смаку».

«Сіль у Христові часи, крім того, щоб присмачувати, використовувалася для консервації поживи, вберігаючи від псування. Бажаю вам ніколи не дозволити на те, щоби ароматні смаки ваших найкращих традицій були зіпсовані поверховністю споживання та матеріальних заробітків. Як також ідеологічною колонізацією», – вів далі Святіший Отець, зазначивши, що сьогодні, як і тоді, «сіль віри не є відповіддю згідно зі світом, не полягає в запалі ведення культурних війн, але в покірному та терпеливому сіянні Божого царства» через свідчення любові.

Сіль, що пече на ранах

Глава Католицької Церкви згадав і про те, що словацька Конституція говорить про намір будувати країну на спадщині святих Кирила і Методія, покровителів Європи. Вони без примусу «удобрювали Євангелієм культуру, викликаючи корисні процеси». І таким є шлях: не боротьба, щоб здобувати простір і вплив, але показана святими дорога блаженств, «з яких випливає християнське бачення суспільства».

«Святі Кирило і Методій, крім того, показали, що оберігати добро не означає повторювати минуле, але відкриватися на новизну, не відмовляючись від коріння», – сказав Папа, зазначивши, що в історії країни не бракувало письменників, поетів і представників світу культури, «що були сіллю країни». Й подібно до того, як сіль пече, потрапляючи на рани, «їхні життя часто проходили через горнило страждання», залишивши «світлий приклад мужності, послідовності та спротиву несправедливості», і, насамперед, «прощення».

Потребуємо одні одних

Підсумовуючи, Святіший Отець зауважив, що випробуванням нашого часу, натомість, є пандемія, яка навчила нас, наскільки легко «розпорошитися та думати лише про себе самих». Потрібно, натомість, почати з того, щоби визнати, що «всі ми є уразливими та потребуємо одні одних». З цього випливає заохочення прийняти цю кризу як заклик переосмислити стилі життя. «Не потрібно нарікати на минуле, потрібно засукати рукави, щоб разом будувати майбутнє», – сказав Папа.