Папа: Нехай синод стане часом навернення, а не безплідних дискусій

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Святою Месою в базиліці Святого Петра в неділю, 10 жовтня 2021 р., Папа Франциск відкриє синодальний процес у вселенській Церкві та в Римській дієцезії в рамках XVI Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів на тему «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія». Вперше ватиканський Синод Єпископів відбуватиметься за новою методологією, що передбачає дієцезальний етап для слухання всього Божого люду, континентальний етап і асамблею єпископів у Ватикані в жовтні 2023 року. В неділю, 17 жовтня, синодальний процес розпочнеться в усіх дієцезіях. Цей етап триватиме до квітня 2022 року.

День роздумів у Ватикані

З нагоди початку Синоду, в суботу, 9 жовтня 2021 р., у залі синодальних засідань у Ватикані відбувся день роздумів, в якому взяли участь делегати міжнародних об’єднань єпископатів, члени Римської Курії, делегати від богопосвяченого життя та мирянських рухів, молодіжної ради при Дикастерії в справах мирян, сім’ї і життя. У першій частині, що відбувалася у формі Літургії Слова, взяв участь Папа Франциск, який виголосив промову. Опісля прозвучали деякі доповіді та свідчення. Друга частина відбувалася як дискусія у мовних групах.

Покликані творити єдність

«Я впевнений, що Святий Дух провадитиме нас і дасть нам благодать разом прямувати вперед, слухати одні одних і розпочати процес розпізнавання», – сказав Святіший Отець, запрошуючи переживати цей синод в дусі Ісусової молитви: «Щоб усі були одно», бо саме до єдності та спільності, до братерства, що випливає з Божих обіймів, ми покликані, а особливо – пастирі, щоби творити досвід Церкви «яка отримує та живе даром єдності та відкривається на голос Святого Духа».

Сопричастя, участь і місія

Зупинившись на «ключових словах синоду», якими є сопричастя, участь і місія, Папа зазначив, що сопричастя та місія є «богословськими поняттями, які окреслюють місію і таїнство Церкви». Другий Ватиканський Собор пояснив, що сопричастя є вираженням природи Церкви, яка, водночас, отримала «місію звіщати та започатковувати в усіх народах царство Христа і Бога». Але сопричастя та місія «ризикують залишитися дещо абстрактними термінами, якщо не культивується церковна практика, що виражає конкретність синодальності в кожному кроці на шляху та діяльності, розвиваючи реальне залучення всіх і кожного», тобто, без участі. «Маю на увазі, – сказав Єпископ Риму, – що проводити синод – це завжди прекрасно та важливо, але він буде дійсно плідним, якщо стане живим вираженням буття Церкви, діяння, позначеного справжньою участю».

За словами Святішого Отця, це не є вимогами стилю, йдеться про вимоги віри. Відправною точкою в церковному тілі є Хрищення, з якого випливає «однакова гідність Божих дітей, хоч і в розмаїтті служінь і харизм». «З огляду на це, всі покликані брати участь в житті Церкви та в її місії. Якщо бракує дійсної участі всього Божого люду, промови про сопричастя ризикують залишитися побожними намірами», – наголосив він, зазначаючи, що на цій дорозі ще багато потрібно зробити.

Деякі небезпеки для синодального процесу

Далі Глава Католицької Церкви вказав на те, що синод, даючи нам «великий шанс для душпастирського навернення», не позбавлений деяких ризиків. Першим з них є формалізм, оскільки синод можна звести «до надзвичайної, але фасадної події». Тож якщо говоримо про синодальну Церкву, то «не можемо вдовольнятися формою, але потребуємо також суті, засобів і структур, що сприяють діалогові та взаємодії серед Божого люду, насамперед, між священиками і мирянами». Це вимагає змінити певне викривлене бачення щодо Церкви, священичого служіння, ролі мирян і відповідальності в Церкві.

Другою небезпекою Папа називає інтелектуалізм, тобто, ризик перетворити синод у «дослідницьку групу з вишуканими, але абстрактними доповідями про проблеми Церкви та лиха світу». Врешті, може прийти спокуса непорушності, мовляв «завжди так чинилося», стараючись «застосовувати старі вирішення до нових проблем».

Шанси, які відкриває синод

У цьому світлі Святіший Отець заохотив переживати цю «нагоду зустрічі, слухання та роздумів» як період благодаті, який допоможе в радості Євангелія «використати принаймні три шанси». Першим є «не принагідно, а структурно вирушити в напрямку синодальної Церкви», яка є «відкритим місцем, де всі почуваються як вдома». Далі, синод дарує нам шанс «стати Церквою слухання», зупинитися, щоби слухати Святого Духа в адорації та молитві, та слухати братів і сестер щодо надій і криз віри в різних частинах світу. Врешті, за словами Папи, маємо нагоду ставати «Церквою близькості», наслідуючи Божий стиль близькості, співчуття та ніжності, стаючи Церквою, яка «не відокремлюється від життя, але бере на себе тягарі уразливості та злиднів нашого часу, лікуючи рани та оздоровлюючи розбиті серця».

Час Святого Духа

Підсумовуючи, Папа побажав, аби цей синод став часом, «наповненим Святим Духом», бо ми потребуємо «завжди нового подиху Бога, що визволяє від будь-якої замкнутості, оживляє те, що є мертвим, розбиває кайдани, поширює радість». «Святий Дух є тим, Який веде нас туди, куди хоче Бог, а не туди, куди нас привели б наші ідеї та особисті смаки», – сказав Святіший Отець, процитувавши слова французького богослова Іва Конґара: «Не потрібно творити нову Церкву, потрібно Церкву робити іншою».

Своє слово Папа Франциск завершив молитвою до Святого Духа: «Прийди Духу Святий. Ти, що пробуджуєш нові мови та вкладаєш в уста слова життя, вбережи нас від того, щоби перетворитися в музейну Церкву, гарну, але німу, з великим минулим і незначним прийдешнім. Прийди між нас, аби в синодальному досвіді ми не дали поглинути себе розчаруванням, не приглушували пророцтво, не привели все до безплідних дискусій. Прийди, Святий Духу любові, відчини наші серця на слухання. Прийди Духу святості, онови святий вірний Божий люд. Прийди, Духу-Творче, онови обличчя землі. Амінь».